Одного разу прийшов у палац до Фонетики м’який знак i сказав:
— Добра королево, дозволь менi пiти з твоєї крани, бо я бiльше не можу тут жити.
— Розкажи менi, що з тобою трапилося, і чому ти хочеш пiти.
М’який знак тяжко зiтхнув i вiдповiв:
— Все дуже просто. Я нiкому не потрiбен у твоїй країнi. Звуки i букви кажуть, що вiд мене немає користi i я тiльки займаю зайве мiсце.
Королева обурилася, почувши таке:
— Вони самi не розумiють, що кажуть.
— Але вони правi. Я єдина буква в алфавiтi, яка не має звука. Та i чим я можу прислужитися iншим, крiм пом’якшення приголосних у деяких випадках? Але це, мабуть, не дуже важливо для всiх.
Королева замислилась на мить i сказала:
— Будь ласка, iди додому і заспокойся. Я спробую тобi до
Пiсля обiду того ж дня герольди королеви скликали всiх на збори.
— Сьогоднi, — почала королева свою промову, — я хотiла поговорити з вами про м’який знак. Вiн хоче залишити нашу країну, i ми повиннi вирiшити, чи вiдпускати нам його. Ви всi часто ображали м’який знак, хоч вiн не менше, нiж ви, потрiбен у мовi: хто замiсть нього буде пом’якшувати приголоснi звуки в кiнцi слiв та перед звуком о? Спробуйте скласти без нього слова льон, кiнь чи сiль.
— А ти, звук ц, що будеш робити, коли треба буде стати у кiнцi слова? Ти чудово розумiєш, що в таких випадках вiн повинен стояти за тобою. Як без нього ви будете вимовляти слова олiвець, вiтерець? Та і в серединi слова вiн часто потрiбен. Без нього не можна позначити м’якiсть приголосних перед твердими, не шиплячими приголосними в таких словах, як яблунька, молотьба, батько, кицька, київський, калузький. Я вiд вас такого не чекала. — Закiнчила королева.
Вона була така розгнiвана, що не дала буквам i звукам нiчого сказати, а тiльки поглянула на них суворо i пiшла геть.
Буквам i звукам стало соромно за свою поведiнку, і вони вирiшили пiти і попросити пробачення у м’якого знака.
З того часу у м’якого знака з’явилося багато друзiв, і тепер вiн завжди радiсний і веселий
Объяснение:
На мою думку, правильною відповіддю на питання:“Що є справжньою цінністю у вашому житті“ Буде – моя сім’я".
Чому я так думаю? Тому, що сім’я це - найближчі до тебе люди, які у будь-який час, у будь-якій ситуації тобі до підтримають та дадуть пораду. Можливо, інколи сваритимуть за те, що ти зробив не так, але потім обов’язково обіймуть.
Кажучи про родину, як про мою найбільшу цінність, не можна не згадати героя мультфільму «Мауглі», у якому хлопчика вирощували звірі. Вони були для нього родиною, яка його навчала, дбала про нього, оберігала та завжди була поруч.
Аргументом на користь моєї думки може бути те ,що родина завжди разом, для неї немає барьєрів та дистанцій. А якщо родина разом, то їй «гори по коліно».
Хочу навести приклад із власного життя. Кожен день я допомагаю своїй родині у багатьох справах. Зазвичай, я допомагаю мамі, тому це - прибирання у хаті або на вулиці, а, іноді, допомагаю у готуванні їжі, якщо це щось просте.
Отже, можна дійти висновку ,що родину треба цінити, вірити в неї, допомагати чим тільки можна та завжди бути разом!