Микола Куліш. «Мина Мазайло» 1. Доповніть і запишіть опорний конспект. ……………… Куліш народився 6 грудня ……………. року в селі …………………..на Херсонщині в бідній селянській родині. …………. року він закінчив у містечку Олешки училище та вступив до приватної гімназії. 1913 року в м. Сочі склав екстерном іспит за 6 класів гімназії, а влітку ………… року вступив до Одеського університету. Але розпочалася Перша світова війна, і майбутній драматург потрапив до школи прапорщиків. Влітку 1915 року М. Куліш одружився. У серпні того ж року він був направлений на фронт, де перебував до ……….року. …….. року М. Куліш написав свою першу п’єсу «97», темою якої став голод 1921–1923 років на селі. Прибувши до Харкова, М. Куліш одразу активно включився у літературне життя. Він пише п’єси «Комуна в степах» (1925), «Зона» (……….), «Хулій Хурина» (…………), «Отак загинув Гуска» (………) та ін. У 1928–1929 рр. знаменитий режисер Лесь Курбас у театрі «Березіль» ставить п’єси М. Куліша «Мина Мазайло» та «Народний Малахій», що викликали палкі дискусії. 7 грудня …… року М. Куліш був заарештований і засуджений на 10 років. Його заслали до Соловецького табору, де й розстріляли …………………..року .
2. Дайте відповіді на запитання:
1. «Мина Мазайло» за жанром…..
2. Мокій до свого прізвища хоче додати частинку……
3. Для вивчення правильної російської вимови Мазайло запросив……
4. Драматичний твір, у якому поєднані трагедії і комедії називається…..
5. Повними іменами Лини і Рини Мазайлів …..
6. Темою п’єси «Мина Мазайло» є……..
7. Ідея твору «Мина Мазайло»
Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотині. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялись у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти понад землею сам собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища (З роману П. Загребельного «Диво»).
Текст 2
Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа… Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів… Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!
Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись… І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).
Текст 3
Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу… він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього зі снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя… Поглядом болю і туги дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надії, і залізні туркоти війни, і її, ще страшнішу тишу… (З роману О. Гончара «Собор»).
Які художні засоби використано в текстах? Чи передають вони авторські враження й емоції?
Які образні вислови добирають письменники до собору?