4. Позначити, яке з поданих тверджень є помилковим (окремі розділові знаки опущено). A. Тут тихо, просторо, блакитнії обрії видно (О.Гончар). У цьому реченні підкреслене слово не є вставним. Б. Здавалося вода горить геть-геть глибоко (О.Кониський). У цьому реченні підкреслене слово не є вставним. B. Востаннє мотор заглохнув - і цього разу здається остаточно (О.Гончар). У цьому реченні підкреслене слово є вставним. Г. А всередині в Курені усе щось гуде: чи то протяги степові, чи може джміль залетів та ніяк не вибереться (Григір Тютюнник). У цьому реченні підкреслене слово є вставним. 5. Вказати речення, яке не ускладнюється відокремленим членом. A. Бліде небо мигтить зірками до блакиті, що сповила степову далечінь (М. Коцюбинський). Б. А колос, викупаний сонцем, вклоняється ниві (М.Стельмах). B. Обмерзла, знесилена, голодна, вона зупинила біля кількаповерхової кам’яниці коня, кинула йому під ноги оберемок сіна й затупцювала біля нього (М. Стельмах). Г. Картопля, перезимувавши невбрана, вже, звісно, стала нікудишня, крізь пальці тече... (О.Гончар). 6. Вибрати правильне твердження. A. Жодної хвильки не відаючи відпочинку, материні руки знаходили роботу (Є. Гуцало). Це речення ускладнене відокремленим означенням. Б. Наче вітром принесений, впав на її плече білий, довгий, прозорий серпанок, обсипаний рожами, й оповив її (І.Нечуй-Левицький). Це речення ускладнене відокремленим означенням та однорідними членами речення. B. З дубка-нелиня зривається згорнутий трубочкою листок (Є.Гуцало). У цьому реченні поширене означення стоїть після означуваного слова. Г. Олександра ще довго стояла, спершись на сапу, та щось розказувала молодицям (М.Коцюбинський). Це речення ускладнене відокремленими уточнюючими членами речення та однорідними членами речення.
аннього дитинства уява починає володіти нашими думками. Вона представляє перед нами картини майбутнього й минулого, існуючого та фантазійного. Уява - це ніби пензель, завдяки якому ми можемо намалювати речі та явища, яких ще ніколи не бачили.
І саме завдяки уяві у людини з’являються мрії. Спочатку, вони зовсім прості і легкоздійсненні. Потім людина починає рости і пізнавати світ, розставляти пріоритети та вподобання. А разом з людиною ростуть і її мрії. Вони стають ширшими та конкретнішими. Їх кількість неодмінно зростає. Деякі з цих мрій стають цілями, яких людина прагне досягнути в своєму житті,а інші так і залишаються мріями, через свою нездійсненність.
Мрії – це ніби квитки у майбутнє життя, и кожен з нас прагне цими квитками скористатися. Мрій у світі багато, набагато більше ніж самих людей. Хтось мріє бути сильним і хоробрим, хтось прагне слави та вроди, для когось найважливішим є багатство. Ми уявляємо майбутнє кохання та сімейне щастя, або професію, яку прагнемо опанувати.
Важко виділити одну окрему мрію, яку я б вважав(ла) найголовнішою. Для мене, як і для всіх інших, важливим є моє майбутнє життя. І, звісно, я прагну мати хорошу професію та достаток, люблячу сім’ю та вірних друзів. Я хотів(ла) би жити в добробуті та ніколи не сумувати, подорожувати і побачити світ. Важко виділити одне, найзаповітніше бажання. Проте, мабуть, для мене це – правильно вибрати свій шлях, знайти свою життєву дорогу. Адже,на мій погляд, найголовніше це - не прожити своє життя марно та бездумно.
Мрії наповнюю наше життя барвами, вони допомагають нам пізнати себе. Ніколи не можна позбавляти себе мрій, бо людина без них існувати не може.