Мені Здається треба написати рідна мова потім вклеїти якісь фото на уроці рідної мови та потім вкелеїти ось це:
РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
а потім:
Рідна мова — мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше. Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові[1]. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний б в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови. Рідна мова — одне з найважливіших понять соціолінгвістики та етнології, яке нині набуло міждисциплінарного статусу. Існують різні, часом суперечливі трактування терміну «рідна мова»[2]. Загалом, виділяють три концепції: етнічна мова, перша мова та мова, засвоєна в дитинстві.
Слушая выступление опытного оратора, часто поражаешься, насколько легко и непринужденно льется его речь. Слова сами собой рождаются и образуют красивую паутину мыслей и образов. Кажется, что оратор настолько хорошо подготовлен, что ничто не сможет нарушить плавное течение его речи.
• Иногда становится завидно и страстно хочется научиться так же легко жонглировать словами!
Итак, мы переходим к теме словесной импровизации!
Словесная импровизация - это умение легко, спонтанно, без предварительной подготовки говорить на любую тему. Если вас попросили рассказать о пингвинах, вы поддерживаете разговор о пингвинах. Зашла речь о музыке, живописи или политике - легко переключаетесь и непринужденно обсуждаете эти темы.
Словесная импровизация - это не пустословие, не словесная пурга. Это искусство, владение которым не раз выручает оратора во время выступления и во многом ему психологические тренинги личностного роста
Любой оратор, даже отлично подготовленный, может сбиться, запутаться, потерять мысль. Только у опытных ораторов мы этих срывов не замечаем, ибо они владеют словесной импровизацией. А у неопытных именно эти срывы и запоминаются.
• Оратор, как альпинист, должен быть готов к любой неожиданности. Когда альпинист ползет по скале, у него помимо основной веревки всегда есть страховочная. И если он срывается с основной веревки, страховка ему жизнь. Точно так же и у оратора. Есть основной план выступления, которому оратор следует. Но если вдруг случается срыв, словесная импровизация послужит той самой страховкой, которая выручит в трудную минуту и выступление от провала.
г,,,