Объяснение:
Обставина - другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин відбувається дія, вказує на б, міру або ступінь вияву дії або ознаки. Типовим, морфологізованим, вираженням обставини є прислівник як? де? звідки? наскільки? якою мірою?. Обставина може виражатися відмінковими формами іменника з прийменниками або без них, дієприслівником, інфінітивом і фразеологічними зворотами прислівникового значення. Підкреслюється штрихпунктиром (_ . _ . _ . _).
На противагу додатку й означенню обставину виділяють, передусім, за значеннєвими показниками. До специфічних формальних ознак обставини належать формально-синтаксична автономність її у структурі простого речення і тісно пов'язана з нею граматична спрямованість обставинних компонентів до синтаксичної та морфологічної адвербіалізації.
Частини мови - це іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник (самостійні) та прийменник, сполучник, частка (службові) та вигук .
Члени речення - синтаксична роль чи синтаксична функція (синтаксис якраз і вивчає словосполучення та речення) - це підмет, присудок (головні) та додаток, означення, обставини (другорядні).
Щоб знайти те, що Вас цікавить, Вам слід забивати у пошук :
Іменник і його синтаксична роль ( або функція).
Прикметник і його синтаксична функція ( або роль).
За цим зразком шукайте матеріали і про інші частини мови.