8. Не можна утворити дієприкметники від усіх дієслів рядка A танцювати, гріти, сідати, писати Б шуміти, розмовляти, співати, працювати в їсти, крикнути, сісти, дивитися читати, брати, сміятися, просіяти T
Был у Короля Глагола - страны Русский Язык - брат (тоже Глагол), и вот уже много лет о нём ни слуху ни духу. А жил он в маленькой деревушке на краю государства. У Глагола бедного была жена Наречие. Однажды родился у них сын – звали его Деепричастие. Но бедно жила крестьянская семья. И не было у них имущества, и жизнь их была тяжела. Был Деепричастие похож на маму – он никогда не изменялся, и был непослушным, что ему не говори он всегда оставался неизменным. Хотя отец научил всё-таки его быть совершенным и несовершенным. Это всё, чему он научился, потому что учится он не любил и учителей не слушался. Деепричастие очень любил делать лапти-суффиксы, и каждая пара на другую не похожа была. На все случаи жизни! К одним друзьям-глаголам он ходил в лаптях "–а" или "-я", к другим в "-в", "-вши" или "-ши". Когда он гуляет с друзьями, к ним прибегают запятые – сёстры-близняшки и идут рядом с Деепричастием. Лишь после того, как компания расходилась, запятые убегали домой, оставляя наше Деепричастие в полном одиночестве. Так и жил сын Глагола Бедного и Наречия – Деепричастие.
Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут
відповідь В. їсти, крикнути, сісти, дивитися