Час від часу життя людства змінюється, в різні епохи розвитку суспільства для тих чи інших суспільних відносин були властиві різні особливості. Це стосується і характерів людей, зокрема, їх ставлення до виховання та вихованості. Проблему вихованості не варто зводити до ввічливості і володіння хорошими манерами, адже вона набагато складніша.
Для розуміння проблеми вихованості необхідно, по-перше, визначити коло осіб, які впливають на дитину і тим самим виховують її. Як і раніше, першочергову роль відіграють батьки. Саме вони можуть замість дитини вирішувати, чим вона буде займатися і як їй проводити свій час. Наприклад, у них є можливість записати дитину в секцію і наполягти на відвідуванні її. Також вони можуть не робити цього, але таким чином дитину виховуватиме хтось інший – ними можуть стати якісь авторитетні друзі з подвір’я або навіть телебачення та Інтернет. Ставлення батьків до виховання теж може бути різним – вони можуть прищеплювати дитині якісь принципи чи дозволити їй розвиватися самостійно. У другу чергу дитину можуть виховувати школа і вчителі. Але це може статися лише за умови достатнього високого авторитету вчителя в очах учня.
Що можна сказати про сучасність і важливість виховання сьогодні? Мені видається, що сьогодні все більша кількість батьків використовують демократичний б виховання і не обтяжують дитину безліччю правил і принципів. Нерідко через цю ситуацію на перше місце в плані виховання для дитини виходять сучасні засоби масової інформації, Інтернет та друзі. Але чому можна навчитися з цих джерел? Цілком зрозуміло, що всі вони стверджують переважно про споживчі цінності і виховують не ту людину, яка шанобливо ставиться до оточуючих і намагається врахувати чужий інтерес, а зухвалу і впевнену в собі людину, яка абсолютно не замислюється про інтереси інших. Складно сказати, гарне таке виховання або погане. Якщо поглянути на реальність сьогоднішніх днів, можна констатувати, що найбільших успіхів дійсно добиваються люди, які сильніше бажають його досягти і не дуже сильно замислюються про загальні людські цінності. Не можна назвати цих людей невихованими або неввічливими, вони просто виховані таким чином, щоб досягати успіху.
асортимент, маса, брутто, абревіатура, інтелігент, адміністративно-територіальний, акредитація, імміграція, емісійний, тонна, дисертація, іммігрант, ілюзія, Голландія, ілюстративний, шилінг, інноваційнний, корупція, колона, контрреволюція, анотація, пасатіжі, раллі, група, класифікатор, асигнаційний, забалотований, марокканець, сума, алея, каса, стакато, бароко, Ренесанс, інтермецо, конгрес, ванна, масаж, новела, балкн, колегія, колекційний, імунітет, інкасатор?, касета, ефективний, комерція, коректор, колона, міра, Шиллер, хобі, Міссурі, вілла, опонент, Ізабелла, асамблея, бравісимо, шассі.
Объяснение:
В українській мові подвоєння в іншомовних словах чітко регламентується трьома правилами:
1. Всі загальні назви (слова з маленької букви) пишуться без подвоєнь, крім 17 слів-винятків (їх варто вивчити напам’ять):
аннали (літопис),
бонна (нянька),
брутто(вага товару з упаковкою),
ванна (ванний),
мадонна,
манна (манний)(манна небесна, а не каша),
мотто (дотепний вислів, епіграф),
нетто (вага товару без упаковки),
панна,
пенні (англійська копійка),
тонна,
білль (законопроект),
булла (грамота Папи Римського),
вілла,
мулла (мусульманський священик),
дурра (рослина),
мірра (смола).
Увага! Пишемо «мадонна», «донна» - спільнокореневі, але «беладона» (отруйна рослина).
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.
Увага! імміграція – міграція – еміграція. (виділено префікси, в цих словах вони різні, тому в першому випадку подвоєння відбувається, а в останньому - ні).
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).
Підказка: У тестах ЗНО всі малознайомі назви міст, країн, людей пиши з подвоєнням: Гол..андія, Пікас..о, рот..ердамець (Роттердам), дік..енсівський (Діккенс), буд..ист (Будда).