Хто мав нагоду побувати на вулиці Садовій у селі Хочиному, що на Житомирщині, той обов’язково звернув увагу на квітковий розмай на подвір’ї однієї господині.
Чого тут тільки немає! По весняній порі зацвіли червонощокі тюльпани, за ними — білоголові нарциси, а ген постелився по землі синій в’юнкий барвінок, а попід тином пишно всівся кущ бузку. М’яко запахло м’ятою.
Ближче до літа розпустять свої рясні бутони півонії. Стрілами-листками вп’ялися в небо фіолетові півники. Кущі смородини та порічок порозкидали нитки налитих червоних і чорних намистин, ніби вихваляючись перед волохатим аґрусом. Проте найповажніші серед усіх — мальви.
Справжній квітковий карнавал починається восени: чорнобривці, майори, матіоли. І все це — поряд із цілим загоном барвистих жоржин і розвихрених хризантем (За С. Міськовою).
Гідна людина ніколи не дасть себе в образу і не дозволить принижувати. При цьому сам він з глибокою повагою ставиться до свободи особистості інших людей. Він розумний, добрий, спілкується ввічливо, прощає іншим їх слабкості. Про таких кажуть, що вони гідні не тому що у них немає негативних рис, а тому що яскраво виражені позитивні. Гідність будується на альтруїзмі та своєчасній до ншим. Така людина не стане навмисно заподіювати іншим незручності, біль і страждання. Коли у людини чітко сформовані моральні ідеали, він щодня робить щось, щоб наблизитися до них. Гідна людина радіє кожній можливості опинитися ближче до того самого добродійного образу, що він вибудував у своїй свідомості.
У романі усе банально до болю: Христині Притиці не щастить усе життя. Воно в неї дуже коротке, зате вона встигає пережити звинувачення у вбивстві, наймитування в місті, роботу в борделі і сифіліс. Але помирає не від останнього, а від морозу: замерзає в рідному селі, кудиповернулася після поневірянь, а її не пустили переночувати.
Як заробити перший мільйон: інструкція від Івана Франка
Іван Якович свого часу так перейнявся темою, що переписував і дописував повість кілька разів, "канонічним" вважається варіант 1884 року. І хоч Франка більше оспівують як автора "Мойсея" чи "Захара Беркута", насправді саме у "Boa Constrictor" він перевершив самого себе. Тут Франко справжній – із усіма його ненавистями, ранами, зболеностями, нетерпимостями та іншими скелетами, які живуть у шафі кожного письменника.