Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінці слова (ніж, гедз);
· в середині слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і суфікса (дiжка, жабка); виняток - дзвінкий приголосний [г], який в окремих випадках чергується з глухим [х] перед глухими [т'] і [к] (н'іхт'ї, вухкиї);
· у кінцевих дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (розповідати).
Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш] і [ч]) - с'ц'іпити, схот'іти. У випадку знаходження дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими [ш] і [ч] він чергується з глухим шиплячим [ш] (зшити).
Глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з відповідними дзвінкими (Вишгород).
Приголосні шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступними свистячими [ц'], [с'] чергуються відповідно зі свистячими [з'], [ц'], [с'] (книжка)
Сонорні приголосні [в], [й], які не мають глухих відповідників, в середині слова після голосного і перед голосним, на початку слова перед будь-яким приголосним і у кінці слова перетворюються на короткі нескладові голосні [я], [ї] (вояк, гаї).
Нормативним для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і початку наступного слова (наш учитель, наша вчителька)
Поняття орфоепія (вимовні норми) обіймає передусім фонологічну систему мови, тобто склад розрізнювальних у даній мові самостійних звуків-фонем, їх якість, їх зміни в певних фонетичних умовах – залежно від позиції або звукового сусідства».
Маємо усвідомлювати, що рівень знань з орфоепії фактично є прямо пропорційний культурному рівню, тому цьому питанню потрібно відводити чільне місце. На жаль, досі у шкільних закладах не введено хоча б як факультативний курс цієї важливої дисципліни. Діти, часто виростаючи в російськомовному середовищі, не отримують знань із правильності вимови в школі. Більшість із них потім не отримує їх і в процесі навчання. Вважаємо, що в умовах фактично постійної білінґвальності особливу увагу необхідно надавати вивченню орфоепії саме в шкільних та вищих навчальних закладах, адже вік у такому питанні має дуже велике значення. Про це писав і В.Самійленко: «Заховання фонетичної краси нашої мови я вважаю справою особливо важною, не для спеціалістів філологів, а для всіх, хто говорить і пише вкраїнською мовою, найпаче ж для тих, хто цією мовою вчитиметься… Дбаємо ж про оригінальні й прекрасні ознаки тієї мови…». На цьому також наголошує М.Погрібний: «Висока культура усного мовлення передбачає правильність слововжитку, граматичних форм, вимови й наголосу, а також уміння користуватися всіма виразовими засобами… Помилки в наголошуванні слів, вимові звуків і їх сполучень не тільки утруднюють розуміння висловленого, а й заважають ширенню та засвоєнню усталених норм».
Кожна мова має свої особливості реалізації в мовленні. Правило, яке часто можна почути в шкільних закладах «Як пишемо, так і говоримо» фактично є неприйнятним для жодної з мов, оскільки звуків є набагато більше, ніж літер. Достатньо згадати кількість літер у латинському, арабському, кириличному алфавіті, додати до цього наявність дифтонгів, трифтонгів, спеціальних надрядкових та підрядкових позначень, щоб зрозуміти складність передачі на письмі вимови.
Різниця між українськими правописом і вимовою насправді досить значна, щоб не звертати на це відповідної уваги.
Объяснение:
Сучасний світ швидко змінюється, з кожним днем з'являються нові технології, а разом з ними зростають можливості кожної людини. Раніше люди турбувалися за листи котрий відправили до свого родича, чи друга , а сьогодні не тне треба бігти через все місто, щоб розповісти другу цікаву історію, або чекати поки прийде письмова відповідь. Багато підлітків знаходять кращих друзів "онлайн". Через це гостро постає питання, віртуальний світ та віртуальні друзі чи реальність? Я вважаю, що кожна людина має право вирішувати, що для неї важливіше: гаджети чи реальне спілкування.
З одного боку, гаджети покращують та полегшують життя людини. Інтернет дає змогу людині, яка в реальному житті ніколи б першою не підійшла познайомитися, шанс знайти друзів та однодумців. Можна навіть сказати, що такий б знайомства - справжнє джерело та скарб для інтроверта. Наприклад, ми з моєю найкращою подругою познайомилися саме так. Ми з нею були дуже не впевненими у реальному житті, часто боялися спілкування з іншими людьми, але саме інтернет познайомив нас. Сьогодні ми не відчуваємо дискомфорту при спілкуванні в реальному світі. Я думаю, що саме інтернет допоміг нам стати більш впевненими, не хвилюватися з приводу спілкування з іншими людьми, однолітками.
Але з іншого боку, людина може звикнути спілкуватися з "ніками" та "аватарами". На сьогодні існує вже багато випадків так званої "інтернет-залежності", жертвами найчастіше стають підлітки з комплексами, які так легко приховати під час онлайн-спілкування. На мою думку, це лише ігнорування проблеми, а не її рішення, комплекси не зникають, а лише з часом тільки ростуть.
На питання: "Чи варто залишити онлайн-світ і спілкуватися лише в реальності?" я би відповіла: "Однозначно ні", але і жити все життя в інтернеті теж не порадила б. Де шукати друзів - особисте рішення кожного, впливати на яке ніхто не повинен; це право, яке мають всі люди і віднімати це право жодна людина не може. Життя з кожним днем прогресує, стає швидшим, з'являються нові технології, нові додатки для обміну інформацією в інтернеті. Аби користуватися плюсами сучасності, варто спробувати обидва спілкування та пошуку нових знайомств.