Нещодавно у наш клас завітала дівчинка. Вона була новенькою. Звуть її Софія.
Спочатку не знала, що сказати, ніяковіла, пекла раків. Почувалася не у своїй тарілці. Дівчатка самі почали розпитувати Софію. Спершу вона соромилася, але згодом усе минулося. У однокласниць було багато запитань, та пролунав дзвінок на урок. На першому уроці Софія була як у воду опущена. Вона пропустила одну тему. Та згодом, коли познайомилась із вчителями, а вони у нас найкращі, почала показувати товар лицем. Та й співрозмовниця вона цікава. За словом у кишеню не полізе. Здавалося, що у дівчини язик добре підвішаний. Та в цілому вона нам усім дуже сподобалась.
Ми вміємо дружити та вболівати один за одного, не розбиваємо глеків, тому новенька надзвичайно цьому рада.
Моя бабуся не любить сваритися та кричати. Вона завжди вмовляє спокійним голосом. Тому люди до неї теж ставляться доброзичливо.
Бабуся Оля добра не тільки до своєї родини. Вона до також іншим людям, своїм подругам та сусідкам. А також бабуся любить тварин. Кожного ранку вона годує бездомних котів та невеликих собачок на вулиці. А одного пухнастого кота Василя бабуся взяла до себе додому. Так моя добра бабуся подарувала безпритульному котові рідну домівку.