Відповідь:
1.Укажіть рядок, у якому в усіх словосполученнях слів є прийменник
A.відповідно до наказу, залежно від обставин, поміж травами, лише сьогодні
B.білет з виграшем, поміж зірками, згідно з наказом, назустріч вітру.
Б перед стадіоном, хай знають, через дорогу, за столом
2.Укажіть рядок непохідних прийменників
А.по, позаду, близько, край
Б.у, із, за, між
В.згідно з, з-посеред, до, без
3.Укажіть рядок, у якому всі прийменники пишуться разом *
А.у/здовж городів, на/в/коло споруди, з - перед себе, на/в/здогін вітру
Б.на/перекір труднощам, з - під сонця, по/серед майдану, з - за дерев
В.за/для справи, по/над ставом, по/під горою, за/ради батьки
4.Укажіть речення, у якому слово КОЛО не є прийменником. *
А.Не сиди коло печі, гріючи плечі.
Б.Світанок нас застав коло невеликого села.
В.У коло ставай та з усіма разом починай
Пояснення:
1. Слово «назустріч» не може існувати самостійно і стоїть коло іменника, отже, це прийменник.
2.Непохідні прийменники — найдавніші, їхнє походження вже не простежується: в (у), до, без, від(од), для, з (із, зі, зо, ізо), за, між, по, при.
3.Тут метод виключення. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з (із): з-за, із-за, з-над, з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід,з-проміж.
4.У варіанті В у коло відповідає на запитання куди? - обставина, а також коло не стоїть біля іменника. ВСІ прийменники мусять стояти біля іменника.
Объяснение:
я дуже люблю читати сучасну українську літературу. Читаючи, я ніби поринаю у інший світ. Це світ мрій та переживань героя. Я перечитав багато сучасної літератури. Найважче - Це обрати, яку книгу читати наступною. Обираючи книгу, я звертаю увагу не на обкладинку, а на анотацію. Це допомагає мені дізнатись короткий зміст тексту та його жанр. Я люблю починати знайомство з новою книгою, лежачи ввечері, перед сном. Утомившись, я дуже добре засинаю. А на ранок довго роздумую над прочитаним.
дієприслівниковий зворот (що робивши? що зробивши?) -> читаючи, обираючи книгу, лежачи ввечері, утомившись
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя-єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
В. Симоненко
Я — неповторна особистість! Від цієї думки стає легко й радісно, адже у світі немає людини-копії, схожої на мене. Ніхто не може точно повторити моїх рухів, думок, написати моїми словами твір тощо. Це прекрасно!
Уявіть, що люди почнуть дублювати зовнішність та поведінку одне одного. Від цієї фантастичної картини стає моторошно. Світ переповнився б абсолютно однаковими людьми, які мали б однакові погляди на життя, захоплювались тими самими речами, читали тільки певні книги. Чи були б ми щасливі від того, що зникли б дискусії? Це ніби й добре, але як нудно стало б на нашій землі!
Перш за все постраждало б мистецтво. Задумав художник намалювати картину, створив шедевр, приніс у галерею, а там висить десь із двадцять точнісінько таких полотен.
Написав письменник книгу, а видавати її навіть сенсу немає: подібний твір давно лежить на полицях книгарень. І так усюди: однакова музика, штамповані фільми, повторювані скульптури... І ніякого польоту думки, фантазії, натхнення, ніякої оригінальності й самобутності.
Безумовно, світ прекрасний саме завдяки своїй розмаїтості. Різні галузі науки й освіти розвиваються тільки тому, що люди цікавляться неоднаковими питаннями й проблемами. Навіть на тій самій роботі часто потрібні люди з несхожим світоглядом.
Наприклад, у наукових та виробничих дискусіях народжуються нові ідеї, які сприятимуть розвитку певної галузі. Часто буває й так, що вчений робить певне наукове відкриття, а його колега, поглянувши на винахід з іншої точки зору, покращить і вдосконалить роботу попередника. Виходить, без неповторності неможливий прогрес!