Прочитайте виразно текст пісні, що ви можете сказати про ліричного героя?
Ким він є для України та чому вона дорога й близька його серцю?
ТИ МОЯ, УКРАЇНо
Нас розкидус життя по всьому світі,
Але всі ми України рідні діти,
І коли вже ностальгія душу крас,
Мені пам'ять Україну повертае,
Україло, прихилюся я до тебе,
за твое безкрайне небо,
Твоя мова, калинова, солов'їна,
Зігріває мое серце, Україно,
Україна починается в тебе,
Приспів: ;
Ти моя, Україно, і до тебе я лину,
Бо моє тут коріння, бо мое тут ім'я,
Ти моя, Україно, я для тебе дитина,
Я для тебе дитина, я частина твоя.
Ти поклич мене - і я тебе почую,
Твої болі, твої радощі відчую,
Пригорни мене, бо я твоя дитина.
Моє серце, моя пісня Україна,
о. Тісач
II. Виконайте завдання до тексту,
1. Визначте усно в першій і другій строфах граматичні основи речень. Які це речення -
прості чи складні?
2. Знайдіть речення, у яких підмети виражено займенниками,
3. Знайдіть присудки, які виражено наказовою формою дієслова,
4. Спишіть виділені речення, підкресліть усі члени речення. Поясніть використання
тире в цих реченнях,
Володимир Винниченко в оповіданні «Федько-халамидник» розглядає питання добра і зла на прикладі життя двох хлопців: Федька й Толі. Прочитавши цей твір, я зрозумів, наскільки хибним може бути перше враження від людини, наскільки зовнішність може бути оманливою. Ось перед нами два хлопці — Толя; про якого автор каже, що «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький...»,іФедько— «чистийрозбишака-халамидник». «Небуло того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом».
Так, Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але коли ми пильніше придивляємося до цього хлопчика, то бачимо, що насправді він — чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього всі гніваються. Він ніколи не ховається за спину іншого. Інша справа — Толя. Це зла, хитра людина. Він вважався другом Федька, та насправді ніколи їм не був. Бо навіть не вміє по-справжньому дружити. Він не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толя — це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.
Читаючи оповідання В. Винниченка, я постійно думав про те, як було б добре, якби більше було таких людей, як Федько, — добрих, чесних, на яких можна покластися у важку хвилину життя. Та, на жаль, у нашому світі ще дуже багато таких, як Толя, — брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.