Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим. після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)
Багато дітей вважають себе дорослими і сприймають поради батьків або інших людей як приниження себе.Але на мою думку,цим людям потрібно навчитися слухати і поважати думку інших людей.Навіть дорослі вчатся один в одного,дають поради,і вважають це простими дружніми стосунками.А для ще не зовсім опитних підлітків батьківська порада знадобиться в житті і ніколи не стане зайвою,адже дорослі лише хотять змінити наше майбутнє в кращу сторону,тому і допомагають важливими порадами,які вже чомусь навчили їх самих в житті.
Вони, коти, такі дивні.
Ці маленькі тваринки, хом'яки, дуже милі і цікаві.
Іван, парубок з міста, мені дуже сподобався.
Як сказав Тарас Шевченко, відомий український поет: "Учітеся читайте, чужому навчайтесь й свого не цурайтесь."
В дверях стояв Сашко,мій однокласник, і дивився на мене з гнівом в очах.