Відповідь:
Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав..Король Данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її, і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. Та таке траплялося рідко.Майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. Тому й гадки не мав, як так голодним бути.Та одного разу майстер каже королеві:Золото — цар, бо воно панує на землі.А Данило виправляє його:— Ні, чоловіче, хліб усьому голова.— Ні, золото і срібло, -— переконано наполягав майстер.Так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні.А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».Данило нічого не сказав. Але наступного ранку король був змушений виступити у похід. Король зібрав дружину і вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув.А в цьому королівстві існував закон: що за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть.Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав...Зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».Отак життя навчило.
будьласка якщо відповідь тобі до відміть її найкращою. Не вистачає до нового звання
Объяснение:
Заголовок: Життя
План: 1.Історія.
2.Пам'ять .
3.Ми – частинка народу .
4.Праця .
Скорочений текст: Ми вивчаємо історію різних
держав. Проте, яку б країну не вивчали, які б захоплюючі історичні події не
відкривалися б перед нами, повинні пам'ятати завжди про історію свого народу.
Пам'ять — одна з найважливіших властивостей людини. Так, як не можна
забувати власного батька і матір,дім,так не можна забувати свій народ та його історію.
Ми — частинка народу.
Без всіх нас немає ні народу, ні історії.
Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких - так не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї
ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови,
ні пам'яті, ні землі, ні роду. Пам'ятаймо про це!
Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Людина завжди жила і
живее вірою та надією на краще. Але пам'ятаймо, що ніщо не приходить само
собою, як і не змінюється без людини.
Щоб житии краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх .Людська праця потребує знань. Знання здобуваються в
навчанні. Вчімось. Зробімо так, щоб день сьогоднішній став гордістю для
майбутнього.
