1. Називний (Н.) є — хто? що?; батько, пісня
2. Родовий (Р.) немає — кого? чого? до кого? до чого?; батька, пісні
3. Давальний (Д.) даю — кому? чому?; батькові(-у), пісні
4. Знахідний (Зн.) шукаю, бачу — кого? що? про кого? про що?; батька, пісню
5. Орудний (Ор.) орудую, милуюся — ким? чим?; батьком, книгою
6. Місцевий (М.) стою, знаходжуся — на (у) кому? на (у) чому?; на батькові(-у), у пісні
7. Кличний (Кл.) вживається як звертання батьку, пісне
Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.
Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.
Объяснение:
-Привіт подруго!(друже)
-Привіт, давно не бачились!
-Сподіваюся, у тебе все гаразд. До речі, а куди ти їздила на канікулах?
-Дякую що запитала. У червні була в Одесі, в липні у бабусі в селі на Закарпатті, там дуже чисте повітря. У серпні в Польщі декілька днів.
-Напевне, ти чудово провела своє літо!
-Так, звичайно! А де була ти?
-У червні у бабусі та дідуся, у липні-на відпочинку біля Закарпаття, а у серпні на морі. Мені також сподобалось моє літо.Це були найкращі літні канікули!
-У мене також. Ну гаразд,до зустрічі, гарного тобі дня.
-І тобі. Бувай.
Я писала у школі схожий, у мене був високий бал. Удачі!
1 .Емма учениця п'ятого класу
2. Голандія - істрична область на заході Нідерландів.
3. У неділю до нас у місто приїзджала музична група .
4. Столиця Бельгії - Брюсель.
5. Тонна цукерок.