Невеличка Джерина пасіка була огороджена низьким тином і обставлена од півночі очеретом…Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину…Дід дав онукам по огірку і все розказував їм про далекий край, про Чорне море, про лиман.А в пасіці гули у вуликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Миколи Джері.
Зовсім-назовсім, передовсім, всім, винесім, передусім, усім, вісім, сім, грім, карім, старім, добрім, щедрім, мудрім, мокрім, окрім, крім
Аж ніяк-маніяк, ніяк, кон’як, хом’як, хлоп’як, черв’як, миш’як, натяк, ніштяк, кістяк, чортяк, босяк, косяк, повсяк, всяк,дурняк, як-не-як, хтозна-як, як
Ні до чого- нідочого, дівочого, ластівочого, жіночого, пророчого, лісничого, невільничого, дільничого, найдорожчого, найближчого, найнижчого, нижчого, дужчого, найтяжчого, дечого, овечого, лелечого, старечого, вовчого, ледачого, лежачого, юначого, мишачого, смердючого, гадючого, літаючого, воскресаючого