Составьте план к тексту Як відомо, взаємини між людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншими жестами, але зазвичай це привітання, а далі йде вже весела розмова чи поважна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти – звуками, вчені – почуттями, то всі разом (а з ними і людство в цілому) послуговуються мовою слів як основним засобом виявлення думок. Звісно, навчитися думати неможливо, якщо не вміти говорити, і навпаки. Що ж потрібно, щоб оволодіти вмінням говорити? Напевно, замало знати мову, треба ще й свідомо розмовляти. Здавна людство намагається опанувати мистецтво спілкування. На основі багатовікового досвіду виробилися основні правила бесіди, а кожне нове покоління вносить свої особливості. Ще стародавній філософ Епіктет зазначив, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Він також наполягав на тому, що краще слухати, ніж говорити. Чому? Тому що Бог дав людині один язик і пару вух.
Відомим на Русі є «Повчання до дітей князя Володимира Мономаха» (початок XII століття), де дітям князів та дружинників при веденні бесіди рекомендувалося мовчати в присутності старших, слухати мудрих, з рівними собі й молодшими в любові перебувати, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою і небагато сміятися…
У XVII столітті у Франції видано книгу, що згодом стала відомою по всій Західній Європі під назвою «Мистецтво галантних бесід», «Як стати людиною з добрими манерами». Дотримуючись приписів таких видань, багато поколінь оволоділи вміннями вести світську бесіду на вільні теми: про погоду, лови, перегони тощо.
Простий б стати найцікавішим співрозмовником пропонує Дейл Карнегі: по-перше, для цього треба бути уважним слухачем від початку до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо набагато більше їх цікавлять власні проблеми, ніж ваші; по-друге, треба зрозуміти погляди співрозмовника. А якщо людина хоче дізнатись, як змусити людей уникати її, сміятися з неї поза очі або навіть зневажати її, то не треба ніколи нікого довго вислуховувати, а слід безперестанку говорити про себе самого. Коли з’являється певна думка в той момент, коли розмовляє співрозмовник, не варто чекати, поки він закінчить, задля чого витрачати час, вислуховуючи його пусту балаканину! Відразу ж треба перебити його на середині фрази! Підсумовуючи, Карнегі запевняє, що такі люди є нудними і невихованими, самозакоханими та самовпевненими, вони не стануть добрими співрозмовниками, бо не вміють слухати.
Ораторське мистецтво або майстерність красномовства цінується з найдавніших часів і до сьогодні. Так само, як давньогрецький, сучасний політик, вчитель чи будь-яка інша публічна особа має володіти цим мистецтвом досконало. Щоб порозумітися одне з одним, людям інколи треба докласти багато зусиль, дібрати потрібні слова. Що вже казати про потребу вплинути на юрбу, на людський натовп.
Важливо розуміти, що вправному оратору недостатньо самих лише красивих слів. Гарна промова обов’язково повинна мати й гарний зміст. Слово є головною зброєю оратора, однак без закладеного мовцем сенсу воно безсиле. Адже красиві епітети та порівняння без внутрішнього змісту – це порожні фрази. У сиву давнину майстерним оратором вважали людину, яка має гарну дикцію, чітко та голосно вимовляє слова, вміє вправно користуватися художніми засобами і найголовніше – вміє переконувати. А кого переконаєш одними лише прикрасами?
Слухач недовго буде насолоджуватися суто словесними оздобами, якщо за ними не стоятиме чітка авторська думка. Не усвідомивши мети чи ідеї промови, людина почуватиметься обманутою. Так само й у житті ми зустрічаємося із порожніми або нещирими словами, обіцянками, які лише на короткий час мають над нами владу. З часом, коли примарна краса беззмістовних фраз розвіється, залишається лише «гола» правда. І лише від промовця залежить, що зостанеться слухачеві на згадку: порожній звук чи слово правди й істини.
Тому вправний оратор повинен дбати не лише про зовнішнє, але й про внутрішнє багатство своєї промови. І не важливо, чи ти промовляєш до гурту зі сцени, чи пошепки розповідаєш історію молодшій сестрі перед сном…
Отже, поєднання краси слова та змістового наповнення– це ключ до успіху у нелегкій справі ораторського мистецтва.