Міні твір про відпочинок у Карпатах використовуючи сполуки слів : Усі ми , кілька днів, карпатські гори, Західна Україна, Вікторія Андріївна, бити байдики, Чорний Черемош ( Річка в Карпатах), кожен із нас, фарьа з пензлями.
— Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, — гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи. — Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона. — Я маю написати твір про те, ким я хочу стати. — Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама. — Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я. — Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем? — Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я. — Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко. — Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе? — Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра. — І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я. — Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою. За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама. — Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона. — У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми. — А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона. — Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми. — Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати! - Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама. Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!
1. Все ученики навещали учительницу, приносили цветы, рассказывали смешные истории и интересные новости.
(Ученики что делали?) навещали, приносили, рассказывали - однородные сказуемые, выражены глаголами.
2. Мария Ивановна выздоровела, пришла в класс и поблагодарила всех за внимание во время болезни.
(Мария Ивановна что сделала?) выздоровела, пришла, поблагодарила - однородные сказуемые, выражены глаголами.
3. А Васю Сапунова поблагодарила отдельно и необычно.
(Поблагодарила как?) отдельно, необычно - однородные обстоятельства, выражены наречиями.
4. Она подошла ему руку и назвала настоящим мужчиной.
(Она что сделала?) подошла назвала - однородные сказуемые, выражены глаголами.
5. Но он каждый день приходил к его старенькой маме и приносил по два ведра воды и по две охапке дров.
(Он что делал?) приходил, приносил - однородные сказуемые, выражены глаголами.