Мій улюблений міфологічний герой.
Мені дуже подобається міфологія давної Греції та Давнього Риму. Світ безстрашних героїв та жахливих чудовиськ не може оставити байдужим. Герої стародавньої міфології вчать нас бути хоробрими, допомагати слабким та вірити в чудо. Майже всі персонажі міфології викликають в мене почуття захоплення, особливо Геракл та його дванадцять подвигів, боротьба Персея зі страшними чудовиськами, пригоди молодого Персея.
Але серед великої кількості розумних та сильних міфологічних персонажів, більш за всіх мені подобається добрий та справедливий титан Прометей. Його подвиг полягав у тому, що він викрав вогонь у богів Олімпа, щоб поділитися їм з людьми. За його до люди стали незалежними від богів. Герой навчив людей писати та рахувати. Показав населенню деякі ремесла, навчив добувати та робити різні предмети із металу. Раніше не мали змоги виходити в море, а тепер Прометей Показав їм, що можна будувати судна.
Люди навчилися робити ліки та боротися зі хворобами. Коли люди навчилися все робити самі, вони перестали поважати та молитися богам Олімпу. За цей найголовніший бог Олімпу Зевс і захотів покарати доброго титана. За щиру до людям Прометея прикували до скелі. Вдень сонце нещадно палило його тіло, вночі поливав холодний дощ. Але на цьому муки героя не закінчувалися, щодня величезний орел усаджувався на груди Прометею і клював його печінку. Наївшись досита, орел відлітав. Вночі рани титана загоювалися, але на ранок страждання поновлювалися.
Щоб стати вільним Прометею потрібно було відкрити тайне пророцтво для Зевса, але титан не хотів цього робити. Але через деякий час Прометей все ж вирішив до Зевсу і відкрив тайну. Після цього бог і титан помирилися. Геракл, син Зевса, убив орла, який мучив титана, розбив кайдани Прометея, і звільнив його. Скінчилися його муки.
Розповідь про титана Прометея мене захоплює тим, що вчить нас бути мужніми та добрими до тих, хто слабіше. Прометей пожертвував собою, щоб люди змогли жити краще, він проявив себе як сильний та справедливий герой.
Имя — это визитная карточка человека. Оно дается нам при рождении и остается с нами навсегда, даже после смерти. Мы относимся к нему так же, как к родственникам, которых не выбирают. И большинство людей на самом деле даже не задумываются над тем, какое у них имя — красивое или нет, подходящее или живущее своей жизнью, отдельно от человека. Но есть те, кто всерьез задумываются над сменой имени, поскольку считают, что оно не сочетается с фамилией и отчеством, делает их неудачливыми и вообще приносит сплошные несчастья.