Відповідь:
1. 1Б, 2Д, 3А, 4В.
2. 1 Б, 4Д, 2 В, 3А
3. А - неправильно, має бути кома після слова тином; Б - має бути кома після слова місто; Г - має бути кома після слова сниться
В - правильно.
4. Г) Ходить вітер, мрійний мій веселик, по дніпровій сивій ковилі
5. В) Веселі хлопчаки снігами бігли нав
6. Б) Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, берізка вибігла надвечір і жде мене.
7 А) У неї в хаті завелось багато всіляких вузликів з насінням — великих і малих, — і раз у раз щось сушилося на вікнах.
8. А) Дні летять, повні сонця й музики.
9. Б) Нас ждуть ніким не сходжені путі.
10. Г) Нікого тут, крім мене й господині.
11 Г) Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.
С туману веринали нові хвилі, чулося, що за ними йде ще не
ймовірна кількість інших. Туман був густий, і як весоке сіре
шумовиння покривав розлютований море. Ми сіли намол і
спустили ноги. Хвиля розбивалась об камінь і дохлюпувала до
наших підійшов солоні краплі. Часом ми помітили баранця
на черговій хвилі, й тоді бігли в бік доки за нами гналися
розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них
дихали подвійною вогкістю шторму.
Ми розмовляли про ніжні пахощі степів. Безмежний степ
поріс травою. Як у морі хвилюється його зелена поверхня,
багато барв розкидано по степу щедрих барв збудженої землі.
І високе небо зависає блакитними шовками, до обріїв дзвенить
відблисками дорогого каміння голубими переливами степової
таємниці й високими милодіями степових птахів.
Пливе степ на ставивши вітрила. Море, пустельний степ
одного забарвлення та одного запаху. Через це людина шукає
інших морів, дальших обріїв і молодшої таємниці. Степ межує з
морем, що завжди приймала журавлів зі степу (За Ю.
Яновським ).
ответ: Коли Тарас закінчив читати, Надія спитала:
— А чому ви обминули присвяту «Оксані К-ко»?
... Тарас довірливо розповів про дівчину з Кирилівки Оксану Коваленко, якої і понині не може забути.
— То дитяча любов, — мовила Надія. — А от кохання... справжнє... єдине...
— Либонь, маю серце надміру вселюбляче..., не знаходжу єдиної, — спробував відбутися жартом Тарас.
— Значить, ви не зустріли судженої...
— Судженої!..
Тарасові спала на думку давня розмова з княжною Варварою. Тоді він тихо несподівано признався:
— А в мене вже с кохана,.. — і коли Варвара поцікавилася: Хто ж вона?, — відповів: Україна!
Объяснение: