загублена хустка багато років тому я загубила хустинку яку подарувала мені мати.такі подарунки треба цінувати, але я не догледіла й загубила хустинку.вона мені дуже бо була мого улюбленого рожевого кольору. і ось сьогодні я знайшла її ! знайшла ту саму загублені хустинку! вона була на тому самому місці де я її і загубила.саме там біля нашої сільської криниці я її і знайшла! я не знаю як так вийшло тому що кожного дня ідучи до школи я уважно оглядали криницю. це просто диво якесь! хоча я думаю хтось взяв додому мою хустку але потім повернув її на місце, дякую тій людині хто поклав хустку саме туди.а коли я прийшла додому і розповіла мамі про те де і як я знайшла загублені хустку вона промовила: -вірь у дива,дитино моя.
велика вітчизняна війна… страшна війна хх століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в україні. воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. для україни ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 65 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. все менше залишається учасників, ветеранів війни. честь їм і шана живим! вічна слава загиблим! хай не згасає пам’ять про героїв!
5 березня 2010 року верховної ради україни проголосувала за те, щоб 2010-й рік оголосити роком ветеранів великої вітчизняної війни 1941-1945 років.