Якось під час уроку природознавства ми ходили до великого парку ігати за весняними змінами в природі. Підійшли до озера, а там — двійко лебедів. Прилетіли, як завжди, а тут зима. Плавають посередині, де вода не замерзає. Мабуть, голодні. Тому, як мені здалося, із надією поглядають на людей, очікують їхньої до . Ми швиденько побігли до кіоска, купили хліба й почали кидати лебедям із місточка. Красень-лебідь почав до їжі, лебідка за ним теж, але щось їй завадило. Лебідь повернувся, почав кружляти навколо подруги, пірнати, підштовхувати, але нічого не допомагало. Ми зрозуміли, що лебідка у чомусь заплуталася. Мабуть, хтось кинув у воду сітку, тонку мотузку чи ще щось таке. Якщо птахові не до , він загине. Ми всі захвилювалися, почали пропонувати різн порятунку. І тут я згадав, що мій дядько працює на пляжі охоронцем, там є й човни, і катамарани. Може, він спробує підібратися? На щастя, я застав дядька на місці. Той одразу погодився. Спустив човен на воду, почав підпливати. Лебідь, трохи відпливши, грізно на нього шипів, а лебідка била крильми по воді, намагаючись звільнитися. Дядько Іван поволі наближався, ласкаво умовляв птаху, просив не боятися. І та ніби зрозуміла, підпустила до себе, дала себе розплутати. Ми дуже зраділи й почали їх годувати. І замислилися над тим, чому одні люди живуть бездумно, кидають у воду непотріб, шкодять природі, а інші, навіть ризикуючи собою, намагаються цю природу рятувати.
Объяснение:
Якось під час уроку природознавства ми ходили до великого парку гати за весняними змінами в природі. Підійшли до озера, а там — двійко лебедів. Прилетіли, як завжди, а тут зима. Плавають посередині, де вода не замерзає. Мабуть, голодні. Тому, як мені здалося, із надією поглядають на людей, очікують їхньої до Ми швиденько побігли до кіоска, купили хліба й почали кидати лебедям із місточка. Красень-лебідь почав до їжі, лебідка за ним теж, але щось їй завадило. Лебідь повернувся, почав кружляти навколо подруги, пірнати, підштовхувати, але нічого не допомагало. Ми зрозуміли, що лебідка у чомусь заплуталася. Мабуть, хтось кинув у воду сітку, тонку мотузку чи ще щось таке. Якщо птахові не до він загине. Ми всі захвилювалися, почали пропонувати різн порятунку. І тут я згадав, що мій дядько працює на пляжі охоронцем, там є й човни, і катамарани. Може, він спробує підібратися? На щастя, я застав дядька на місці. Той одразу погодився. Спустив човен на воду, почав підпливати. Лебідь, трохи відпливши, грізно на нього шипів, а лебідка била крильми по воді, намагаючись звільнитися. Дядько Іван поволі наближався, ласкаво умовляв птаху, просив не боятися. І та ніби зрозуміла, підпустила до себе, дала себе розплутати. Ми дуже зраділи й почали їх годувати. І замислилися над тим, чому одні люди живуть бездумно, кидають у воду непотріб, шкодять природі, а інші, навіть ризикуючи собою, намагаються цю природу рятувати.
Объяснение:
Вважається, що День св. Валентина існує уже понад 16 столітть. Його пов"язують з легендою про Християнського священника Валентина. Бачте, у Римі імператок заборонив легіонерам ... одружуватись(!) бо гадав, що одруженого солдата доблесть та армія цікавлять менше, ніж добробут сім"ї. Але закохуватись солдати від цього не стали менше. І на їх щастя знайшовся чоловік, який, не лякаючись імператорського гніву, став таємно вінчати легіонерів з їх коханими. Ним був священик на ім'я Валентин. Він, певно, був справжнім романтиком, тому що охоче допомагав писати любовні листи і дарував на прохання легіонерів квіти предметам їх пристрасті. Коли імператор дізнався про "проступок" він звелів заарештувати і стратити Валентина.
Було це чи ні, але свято поширилося майже по всьому світі, створивши нові традиції чи злившись з святами-аналогами. Так, у слов"ян святом-відповідником, скоріше за, все було Івана Купала;У Західній Європі День святого Валентина став широко відзначатися з 13 століття, в США - з 1777 року. Традиція дарувати цього дня подарунки міцніла з кожним роком і для деяких стала досить успішним бізнесом. Наприклад, у американців було прийнято посилати своїм нареченим марципани, які були досить дорогокоштуючими. А от в Японії традиція дарувати цього дня солодке з'явилася з подачі однієї великої фірми з виробництва шоколаду. Там почали святкувати День святого Валентина в 30-і роки, і до цих пір шоколад залишається найпоширенішим подарунком.