Нацбанк (складене слово), писав-писав (складні слова, утворені повторенням ), тишком-нишком (складні слова, утворені повторенням), хліб-сіль (складні слова, утворені повторенням), зроду-віку (складні слова, утворені повторенням), міськрада (складене слово), лікар-окуліст (складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів), прем'єр-міністр (складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів), лісостеп (складене слово), двадцятитонка (числівник написаний словом), глухонімий (складене слово), вищезгаданий (складене слово), історико-культурний (перша частина прикметника закінчується на -ико, -іко), член-кореспондент ( складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів), будь-хто (складні займенники та прислівники), всього-навсього (складні займенники та прислівники), по-українськи (складні прислівники, утворені за до префікса по-), навшпиньки (складний прислівник), горілиць (складний прислівник), навперейми (складний прислівник), обабіч (складний прислівник), перекоти-поле (складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів), атомно-молекулярний (складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів), тьмяно-сірий (складні назви якостей), звуконепроникний (складене слово), м'ясо-молочний (складні назви якостей), темно-червоний (складні назви якостей), одноособовий (складене слово), кисло-солодкий (складні назви якостей), ячмінно-житній (складні назви якостей).
Объяснение:
Шкільна освіта зосереджена на оволодінні гуманітарними й точними науками. На уроках дитина може дізнатись багато нового. Однак про те, як треба вчитись, як підвищувати ефективність навчання і зробити так, щоб усе було простіше й цікавіше, більш запам'ятовувалось і надовго зберігалось у пам'яті, швидше за все, дитина так і не дізнається. Принаймні не у школі.
Тому варто показати дитині, що велике значення має те, коли вчитись, в яких умовах, що навчання під акомпанемент телевізора або гучної музики не буде ефективним і що перерви у вивченні нової інформації не менш важливі, ніж час підвищеної концентрації уваги. Але, як показує досвід, найбільш типова стратегія навчання полягає в багаторазовому читанні тексту, спробах запам'ятати його «слово у слово» без глибокого розуміння змісту, у вивченні великої кількості матеріалу за один раз, відсутності повторень і недостатній кількість сну – і це всього лише частина найтиповіших помилок.
То ж як, власне, має виглядати ефективне навчання?
По-перше, необхідно пояснити дитині, що навчання не є процесом відтворення, в якому мова йде тільки про те, щоби «вгризатись» у заданий матеріал. Як показують численні дослідження, чим більше ми вкладаємо у вивчення своєї уяви, чим більше почуттів та емоцій залучається до процесу запам'ятовування, тим ефективніше буде навчання. Участь у процесі навчання уяви призводить до того, що розум запам'ятовує інформацію у двох «кодах» – вербальному й візуальному (образному), що значно підвищує ймовірність запам'ятовування.
Як довів невролог Манфред Спітцер у своїй книзі «Як мозок учиться», надзвичайно важливим питанням є включення у процес навчання емоцій, що суперечить стереотипному поділу на інтелект та емоції і свідчить про їх синергію у процесі пізнання. «Найбільш тривало й міцно зберігається в пам'яті та інформація, яка була отримана в позитивному емоційному контексті», – стверджує вчений. У процесі запам'ятовування дуже корисним інструментом також є так званий ефект «стосовно мене». Він полягає в тому, що легкість запам'ятовування, а також міцність знань тим більше, чим більше засвоюваний матеріал стосується безпосередньо нас самих і нашого досвіду.
У романі В. Підмогильного «Місто» зображено з певним домислом Є. Плужника (в образі поета Вигорського), а творчу біографію героя складено з життєвих подій різних реальних письменників. Зокрема, епізод, коли своє перше оповідання Радченко несе уславленому критику, узято з життя Б. Антоненка-Давидовича. Через багато років останній виведе у своєму творі самого В. Підмогильного разом з Є. Плужником («Чистка»). Це оповідання перегукується й з іншим твором В.Підмогильного «З життя будинку». адже описане мало джерелом реальне життя: коли на таврування Куликом Т. Осьмачки зауважили, що той божевільний, Кулик відповів: «Але він класово божевільний», що й процитовано у обох творах. Пізніше ланчани стануть прототипами героїв роману «Діти чумацького шляху» колишньої київської плужанки Д. Гуменної, де під ім'ям Василька виведено Г. Косинку, Головача — Б. Антоненка-Давидовича, Танцюри — Я. Качуру.