Три складові – мудрість, розум і грамотність – це основа нашого логічного сенсу буття в житті. Якщо вектор мудрості ми отримали спадково, генним кодом, то до двох інших треба прагнути постійно через усе життя.
Свій розум кожен виявляє своєю бесідою – скажи мені декілька думок, і я скажу, хто ти. – «Яка головонька, така й розмовонька!»
Для вдосконалення розуму треба багато читати, тобто бути грамотним. Під грамотністю ще розуміють законно і правописні знання.
Погодьтеся, людина, яка хоч і вміє читати, але пише «не» з дієсловами разом, слово «подвіря» без апострофа, «Іванівній» замість «Іванівні» – погодьтеся, не надто грамотна.
Наша усна народна творчість чітко розмежовувала поняття «розум» і «грамотність». Шкода, що ми, особливо молоде покоління, так пасивно причащаємося народною мудрістю. Зокрема це видно на перевірці ЗНО з мови і літератури. Тут розділ із фразеології виконано найприкріше. Учні не в змозі виявити елементарні знання.
4б, 5в