канікули пройшли
мімолётно.Настало 1 вересня, і я прийшов на лінійку, людей було дуже багато, ще й ширяють сонце. Послухавши мова директора, я з однокласниками відправився в клас, де сів на останню парту зі своїм другом, поспілкувавшись з класним керівником - ми нарешті розійшлися по домівках. Перший тиждень навчання пройшла дуже швидко, адже ми просто сиділи і заповнювали зошити, але все ж цей час добре запам'ятовується, адже це безтурботний час, який можна провести з друзьямі.Спустя пару днів ми поїхали на екскурсію в сусіднє місто, найбільше мені запам'яталася величезна церква, з золотими Купали, ми були занадто гучні, і вийшов священик, не обійшлося без моралей :)
По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!"
По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно.
Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.