Потім знялися и полетіли за високі гори,за сіні моря та за бескрайні простори.Летіли вдень та вночі.Нарешті стомлені
птахи прилетіли.
Пташки тих країв були раді гостям.Вони дали їм пшениці та дозволили перепочити у їх будиночках.На наступний день вони
всі дружно будували гнізда для приїжджих гостей.Одні шукали хмиз,пух,піря та траву.Інші все це уважно складали.А після важкої роботи всі гралися та співали веселі пісні.
Ось так швидко пройшла зима.Відлітати вже не хотілося, але вони скучили за рідними місцями. Птахи обіцяли повернуться на наступний рік.Тепер у них з'явилися чудові друзі, які їх чекають.
Я люблю зимние каникулы за то, что они наполнены праздниками. Но наверное именно поэтому они проходят очень быстро.
В этом году как обычно каникулы начались со школьной елки. В этот день после хороводов и Деда Мороза мы с классом устроили собственный концерт с подарками. Я был ведущим. Сначала я очень волновался, но потом мне понравилось вести программу.
Дома мы нарядили елку и украсили все комнаты мишурой и фигурками гномов.
Вечером 31 декабря к нам пришли мои бабушки и дедушка. Мы вместе встретили Новый год, сходили на улицу запустили ракеты и сожгли бенгальские свечи. Утром Дед Мороз принес нам подарки под елку.
А потом каникулы просто полетели. Мы с братом смотрели мультфильмы, играли в компьютер, ходили на репетиции. 7 января мы выступали на Рождественском концерте.
Так незаметно мои зимние каникулы.
Сьогодні, на мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними». Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?
Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах. Я гадаю, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Сучасне телебачення та преса теж ігнорують проблему виховання шанування до старших у молоді, забуваючи, що ці люди мають багатовіковий досвід, майстерність, життєву мудрість і культуру. Чесно кажучи, я не знаю такої передачі про літніх людей. А якби більше про них писали та говорили, то підростаюче покоління не тільки пишалося цими людьми, а й намагалося стати кращими.
Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. Вони роками чекають справедливого нарахування пенсій, пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування старих людей. Перетворилося на глум право на безплатну медичну до поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго прийдеться вчитись на власних помилках.