Ліро-епічний твір, поема
Опис процесу праці.
Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.
Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!
Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.
В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.
"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!
Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!
Відповідальність - це така річ, яка не існує сама по собі, а завжди розглядається в певному контексті. Деякі погляди на відповідальність в нашому суспільстві настільки масштабні, що визначити правильну поведінку людини досить складно. Чим більше відповідальність, тим менше людина здатна щось змінити і вплинути на те, за що він відповідає. Іноді саме для того, щоб зменшити свою відповідальність, люди навмисно збільшують масштаб справи таким чином, що потім майже неможливо знайти тих, хто відповідає за ті чи інші події.
Людину можна назвати справжнім і повноцінним членом суспільства лише тоді, коли він здатний відповідати за те, що він робить. Людина завжди повинен відповідати за свою поведінку, свої вчинки, міцно тримати в руках свою долю, бути готовим до будь-яких випробувань, постійно прагнути до перемог в особистому житті.
Відповідальність - це обов'язок людини перед кимось або перед чимось то.Напрімер, громадський обов'язок, совість і честь, життєва позиція і ставлення до оточуючих згідно громадських моральних норм і принципів є мірою нашої відповідальності перед суспільством. Крім того, кожна нормальна людина повинна вміти керувати собою, своєю поведінкою. Самовиховання також є проявом відповідальності, свідчить, що людина вже досить зріла і духовно стійка особистість.
Багато поколінь наших предків жило і діяло по девізом «Я відповідаю за все!». Орієнтуючись на це гасло, вони ставали справжніми людьми, здатними на подвиги заради інших людей, заради Батьківщини. Під час Великої Вітчизняної війни наші співвітчизники, втративши ноги, билися з ворогом, навчившись керувати літаками, а після війни - машинами і тракторами, а втративши руки не сумували і ставали видатними письменниками, художниками та іншими відомими людьми.
Слід сказати, що виконувати обов'язок перед сім'єю, друзями, оточуючими нас людьми, перед Батьківщиною, досить складно. Для того, щоб уникнути відповідальності і виконання обов'язків перебуває досить багато причин. Буває, не хочеться рано вставати, тому що вчора пізно ліг, немає настрою поважати батьків, не хочеться виконувати домашнє завдання, тому що болить голова, не хочеться нічим займатися, тому що для цього немає відповідних умов, тощо. Ті, хто дотримуються таких поглядів і живуть за такими правилами, на жаль, не розуміють, гідні умови для свого життя повинні створювати вони самі і в цьому полягає їх обов'язок, цим визначається рівень їх відповідальності. І тільки від самої людини залежить, чи зможе він здійснити свої мрії і досягти своєї мети.
Людина покликана жити так, щоб її життя було не тільки на особисте благо, а на благо оточуючих, на благо свого рідного народу, своєї Батьківщини. Людина покликана відповідати за свої вчинки не тільки перед собою, а перед тими, кого вона любить і поважає. А для того, щоб відчувати себе Людиною з великої літери, треба приносити якомога більше радості і щастя в житті інших людей і разом з тим відчувати свою відповідальність за всі свої вчинки і свою поведінку.
Объяснение:
За жанром це ліро-епічний твір, поема