Не панікуй, друже! Із кожної ситуації можна знайти вихід. Я знаю, що мох на деревах росте зі сторони сходу. От і давай орієнтуватися по ньому, а можна дивитися де зламані гілки, там ми і проходили. А ще ти чудово знаєш, що нас будуть шукати. І не було ще такого лісу щоб його не проходила людина.
У нас у школі є різні класи ,але наш я упевнена на сто відсотків, що самий дивний.Не було ще такого тижня щоб з нами не трапилась якась безглузда ситуація .Але радує те ,що ми один за всіх і всі за одного .І ось у той понеділок я як завжди сонна увійшла до школи і позіхаючи увійшла до кабінету ,перший та другий уроки пролетіли непомітно ,потім була контрольна з математики ,а потім сталось щось таке шо я й сама не зрозуміла .я йшли додому разом з однокласниками ,а перед закінченням уроків ,на малюванні ледве не побилися дві мої однокласниці ,але на це ніхто не звернув увагу, бо таке бувало часто Отж щось я відійшла від теми ,ми йдем а на зустріч нам вибігає зла Оксанка (моя однокласниця )та починає коцатиь із Василиною ,ніхто не розумів що коїться ,усі стояли у ступорі ,і я навіть не помітивши того також прийняла у цій бійці участь ,я їх розбороняла. Та Василина геть зблідла ,а у Оскану як біс вселився ,її не відігнати ,але всеж я стала ніби зовсім іншою людиною схожою на тих розбишак хлопчаків які роблять бійки на кожній перерві і розборонила їх .Оксанка утекла шось крикнувши услід а ми повели Василину додому .Коли я розповіла усе мамі ,вона не повірила в першу чергу шо Осканка здатна на таке ,але більше її вразило те що я заступилась Я не я була ахаха Ось так якось
Твір-роздум про вчинки людей на основі власних вражень у художньому стилі. Вчинок Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Не панікуй, друже! Із кожної ситуації можна знайти вихід. Я знаю, що мох на деревах росте зі сторони сходу. От і давай орієнтуватися по ньому, а можна дивитися де зламані гілки, там ми і проходили. А ще ти чудово знаєш, що нас будуть шукати. І не було ще такого лісу щоб його не проходила людина.