-привіт
-привіт
-як відпочив? де відпочивав ?
- та так на морі купався та засмагав і їздив до Карпат хотів залізти на найвищу гору України Говерлу та не вийшло
-чому?
-бо навіть в літку там холодно та іноді лежить сніг та мені не пощастило. А ти де відпочивав ?
- я в селі у бабусі допомагав їй ходив з друзями на річку купатися та веселитися
- зрозуміло. а ти був літньому лагері ?
- так в Карпатах там було дуже весело та цікаво ми розважалися загартовувалися та тренувалися. мені сподобалися літні канікули
- мені також. з нетерпінням буду чекати наступного року
Проблема змін в українській освіті постійно перебуває в полі зору громадської думки. Водночас українське суспільство чітко не усвідомлює, що, як і чому слід змінювати в освіті. Зумовлено це часто нерозумінням сутності сучасних цивілізаційних змін, нових вимог, що постають перед людством, нездатністю пов’язати розвиток освіти з контекстом підготовки людини до життя у ХХI столітті.
По-перше, людство вступило в новий тип цивілізації — інноваційний. Його характерна риса — постійна змінюваність знань, технологій, інформації, обставин, стилю життя тощо. І відбувається це значно швидше, ніж підростають нові покоління. Тож постає завдання по-новому визначити мету і функції освіти. Крім творчого засвоєння базових знань, нині, як ніколи раніше, актуалізуються два завдання: виробити в дітей і молоді здатність, бажання й уміння навчатися впродовж життя, а також застосовувати знання як основу практичної діяльності. За цих умов формується знаннєва, інноваційна людина, для якої знання, творчість — фундамент життя. Саме такі люди і будуть визначати майбутнє нашого суспільства.
По-друге, сучасна цивілізація суттєво розширила комунікативне середовище, в якому живе і діє людина. Щоб за цих обставин бути ефективною в діяльності, вона має бути самодостатньою, здатною свідомо діяти в «хащах» комунікацій. Отже, в освіті треба змінити сам б включення особистості в навчальний процес. Суб’єктно-об’єктні відносини між тим, хто навчає, і тим, хто навчається, мають змінити суб’єктно-суб’єктні, де обидва учасники навчального процесу активні, рівноправні у взаємодії і взаємно шановані й відповідальні. Відтак авторитарну репресивну педагогіку треба замінити демократичною педагогікою толерантності і співпраці і в школі, і в університеті.
По-третє, розвиток людства набув глобального характеру, що робить конкурентоспроможною лише людину, здатну жити й діяти в глобальному просторі, тобто глобалістську людину. В її формуванні багато складових: від світоглядної підготовки, що адекватно відображає світ і місце в ньому України, до надання можливості працювати, спілкуватися і взаємодіяти в такому всеосяжному просторі, тобто достатньої мовної підготовки. В освіті України слід здійснити своєрідний мовний прорив: випускник школи повинен вільно володіти державною українською, рідною (російською чи іншою) і обов’язково — англійською мовою як світовою. Вивчення англійської мови має стати обов’язковим для всіх школярів.