Повідомлення про шишкаря Люди називають шишкаря — папугою хвойних лісів. Частка правди в цьому є. На деревах він поводиться дуже спритно: повисає головою вниз, тримаючись за шишку, іноді відкушує її і забирає на інше дерево, не витягуючи насіння. Шишкар літає швидко, хвилеподібно, видаючи при цьому заклик «кип, кип». Голос у нього гучний. Опустившись на землю, птах поводиться незграбно і пересувається насилу. На відміну від всіх інших північних птахів шишкар виводить пташенят взимку, коли на хвойних деревах багато шишок із зрілими насінням. Головний гніздовий період — січень-квітень. З огляду на холодну пору року, шишкар будує гніздо грунтовно. Його стінки досягають товщини до 3 см. У такому житлі добре зберігається тепло. Гніздо завжди знаходиться високо на хвойному дереві, біля стовбура або в сплетінні крайніх гілок. Будує його тільки самка з гілочок хвойних порід, стебел, моху, лишайника і м’яких корінців. Самець супроводжує самку, коли вона збирає будівельний матеріал. В гнізді з’являється зазвичай 3-4 зеленуватих яйця з рідкісними червоно-коричневими плямами. Самка з гнізда нікуди не відлучається. Їжею її забезпечує самець. Такий розподіл обов’язків триває кілька днів після появи на світ пташенят. Пізніше самка годується самостійно, і батьки разом годують потомство. Вигодовують вони своїх пташенят не комахами, як більшість зерноїдних птахів, а подрібненими насінням. Пташенята вилітають з гнізда через два тижні, але довгий час залишаються разом з батьками, а потім приєднуються до інших сімей. Основне місце проживання шишкарів — ялинові і ялицеві ліси, так як птах харчується, як правило, тільки насінням шишок, і це відбилося на будові її дзьоба. Кінці у верхній і нижній частинах дзьоба у шишкар перехрещуються і утворюють свого роду інструмент, що дозволяє птахові легко витягувати насіння з шишок ялини, модрини та навіть сосни. В горах птиці зустрічаються біля самого кордону лісів. Часом місця, де птахів було багато, раптом порожніють. Якщо урожай шишок багатший внизу, птахи швидко спускаються з гір. Під час неврожаю в лісах на півночі і північному сході величезні зграї шишкарів заповнюють Європу, з’являючись скрізь, де знаходять хоч трохи корму.
Уявіть собі на хвилинку місто Миколаїв, скажімо, років 130 тому. У місті мешкало 47 тисяч чоловік, із них 25 тисяч чоловіків і 22 тисячі жінок. Повністю неписьменних налічувалося більше 18 тисяч. І вже в ті часи почали відкриватися школи, дитячі садки, бібліотеки. Так, так, звісно, на той час в місті вже були бібліотеки. Та це були навчальні бібліотеки, призначені для підготовки спеціалістів морської справи, вчителів, тобто, для дорослого населення. Проте, чи потрібна місту дитяча бібліотека, ніхто навіть і не думав. Та все ж така людина знайшлася. Це була дочка статського радника Поліна Треммер. У далекому 1876 році вона просила губернатора міста дозволити їй відкрити бібліотеку для дитячого читання по вулиц й, у будинку 26. І вона одержала такий дозвіл. Тоді в бібліотеці було всього 176 книжок, з них 24 - іноземними мовами. 1920 р. У місті починають відкриватися нові бібліотеки, в яких могли читати і діти. І вже у 1921 році свої двері гостинно відчинила міська дитяча бібліотека, яка вважалася Центральною і мала всього один відділ – читальню. ЇЇ книжковий фонд складав 5000 примірників книг, користуватися якими можна було безкоштовно. Бібліотека для читачів працювала всього 3 години на день, та це не вплинуло на кількість читачів. Бажаючих було достатньо. Після 1923 році в бібліотеці працює новий відділ – абонемент. Після того, як організувалась Миколаївська область (1937 р.), міській дитячій бібліотеці було надано функції обласної, якою вона є і до сьогодні.
Если не сложно поставьте лайк и лучший ответ)