1. Чоловік дав задаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов (з'ясувальне)(М.К.). 2. Для того, щоб вода не залила вогонь, довелось підкладати в багаття більше дров.(зясувальне) 3. Обличчя його блідло в міру того, як він заглиблювався в читання листа.(означальне) 4. І вечірнє сонце вдарило раптом у наші вікна, які зовсім не були зачинені віконницями, і поранило їх (означальне)(В.Ш.). 5. Наступили ті осінні тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє, коли спадає з дерева останнє пожовкле листя (означальне) (С.В.). 6. І стежечка, де ти ходила ,колючим терном поросла (означальне)(Т.Ш.). 7. Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі! (обставина)(Л.У.). 8. Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (обставина)(Г.Т.). 9. Гнат довго мовчав і дивився, як заходить сонце, як поволі зникає ясне світло і западає сутінь(зясувальне) (У.С.). 10. Мене цікавить, не що він сказав, а як. (зясувальне)11. Він докладно розповів і скільки хліба зібрано, і коли закінчать скиртування. (зясувальне)12. Василь і сам не знав, чому таку силу відчув у собі, і чому серцеві стало так тісно в грудях (зясувальне) (Донч.).
Мовчання - золото (твір-роздум) Звертаючись до цієї теми, я раптом збагнув, що навіть поставити проблему для мене не просто, не кажучи вже про те, щоб дати гідну відповідь і навести свої аргументи. Але ж труднощі — не привід відмовитись від міркувань та обговорення, чи не так? Мовчання — золото. Чи згоден я з цією фразою? Спочатку треба її розтлумачити. Відмова від висловлювання своєї думки — мовчання, але хіба — золото? Існує безліч ситуацій, у яких мовчання не тільки недоречне, але й непотрібне, навіть непорядне, злочинне. Я думаю, що в цьому висловлюванні малося на увазі вміння дозувати сказане, використовувати слова раціонально, не кидати їх на вітер. Мовчання стає золотом тоді, коли слова цінуються на вагу золота. Коли воно пов'язане із роботою духу: не говорити про те, чого не знаєш, не видавати чужих таємниць, не переривати інших, коли вони говорять. Ці нескладні правила роблять мовчання цінним і золотим. А є ще ситуація, коли мовчання — насправді золото: коли почуття охоплюють людину, але вона не підкорюється бажанню говорити безперервно про те, що непідвладне словам, а мовчить, висловлюючи свої почуття за до погляду, жестів, а головне — реальних дій та вчинків, які цінуються вище від будь-яких пишномовних слів. Кажуть, якщо ти не розумієшся на справі і мовчиш — ти поводишся розумно, коли ж розумієшся і мовчиш, то поводишся нерозумно. Мовчання має зворотний бік. І іноді ти шкодиш людям тим, що обираєш політику невтручання. Коли тебе просять про пораду, а ти не хочеш радити — бо надто велика відповідальність, хоча ти міг би до бо володієш інформацією; коли ти можеш застерегти від чогось, а не втручаєшся, — у таких випадках мовчання не просто не золото, а майже злочин! Виходить, треба вміти і мовчати, і говорити, а головне — треба вміти аналізувати ситуацію й приймати правильне рішення. Це просто сказати, але так непросто зробити! Що може до у цьому виборі? Мабуть, тільки увага до навколишнього життя, увага та — головне — повага до людей, що поруч, вміння відрізнити добре від поганого й серйозні принципи й життєві цінності. Але не завжди проблема мовчання постає так серйозно. Інколи це неважливі, побутові ситуації зі звичайного життя. Немає відповідальності, немає серйозної загрози, твоє недоречне мовчання чи недоречне говоріння не може зашкодити, але це не привід нехтувати правилами ввічливості та розумної поведінки. Мені буває дуже неприємно гати, як молодші переривають старших, коли ті говорять, або навіть коли ровесники у дискусії постійно намагаються не слухати співбесідника, а все торочать своє. Правила ввічливості так само важливі, як і серйозні проблеми морального вибору, бо з них усе починається. Так само неприємно мати справу з людьми, які не вміють тримати таємниці і люблять пліткувати. Тут мовчання буде набагато кращим, ніж поширення приватної, та ще й недостовірної інформації. Я намагаюся стежити за собою, за власним мовленням, за власними вчинками, адже слова — це теж вчинок. Сподіваюся знайти золоту середину, у якій мовчання буде золотом, а мої слова будуть так само цінними й розумними, яким буває доречне мовчання.
--
Объяснение:
1. Чоловік дав задаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов (з'ясувальне)(М.К.). 2. Для того, щоб вода не залила вогонь, довелось підкладати в багаття більше дров.(зясувальне) 3. Обличчя його блідло в міру того, як він заглиблювався в читання листа.(означальне) 4. І вечірнє сонце вдарило раптом у наші вікна, які зовсім не були зачинені віконницями, і поранило їх (означальне)(В.Ш.). 5. Наступили ті осінні тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє, коли спадає з дерева останнє пожовкле листя (означальне) (С.В.). 6. І стежечка, де ти ходила ,колючим терном поросла (означальне)(Т.Ш.). 7. Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі! (обставина)(Л.У.). 8. Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (обставина)(Г.Т.). 9. Гнат довго мовчав і дивився, як заходить сонце, як поволі зникає ясне світло і западає сутінь(зясувальне) (У.С.). 10. Мене цікавить, не що він сказав, а як. (зясувальне)11. Він докладно розповів і скільки хліба зібрано, і коли закінчать скиртування. (зясувальне)12. Василь і сам не знав, чому таку силу відчув у собі, і чому серцеві стало так тісно в грудях (зясувальне) (Донч.).