Можна навіть одним реченням: треба чесно виконувати свої обов"язки кожному члену суспільства.
Якщо розгорнуто, то:
- любити свою країну;
- сумлінно вчитися або працювати;
- не шукати заробітку по всій Європі, а працювати у себе вдома;
- не піддаватися на жодні провокації і не підтримувати будь-які "майдани";
- обирати до влади достойних поваги людей, а не найбільших багатіїв або жалюгідних клоунів;
- не ділити людей за їх переконаннями, мовою спілкування, релігійними уподобаннями, національністю тощо.
Україна була колись і може бути нині процвітаючою країною, де кожен громадянин, а не лише українець, відчуватиме себе щасливим.
Відповідальність не існує сама по собі, а завжди знаходиться у певному контексті. Деякі питання можуть видаватися непридатними для вирішення через їхню масштабність і при цьому, як правило, критерії правильного і неправильного у суспільстві досить тісно переплітаються. Іноді масштаб проблем є настільки великим, що відповідальність особи здається неспроможною щось змінити, – власне кажучи, чим більшою є масштабність проблеми, тим менше особа відчуває свою здатність реально вплинути на ситуацію. Цей принцип завжди брався на озброєння тоталітарними режимами, які навмисне збільшували масштаб до такої міри, щоб ніхто вже не визнавав своєї відповідальності, значущості. Таким чином, особу позбавляли повноцінної людської індивідуальності, зводячи її роль до звичайного гвинтика гігантської машини.