Наталіє Петрівно, Валентино Григорівно, Надіє Іллівно, Євгеніє Михайлівно , Людмило Андріївно, Любове Степанівно, Нінеле Яківно, Олександре Олександровичу , Олексію Максимовичу , Миколо Олексійовичу, Омеляне Трохимовичу , Михайле Юрійовичу, Петре Іллічу , Вадиме Петровичу, Тетяно Тимофіївно, Ганно Матвіївно , Галино Іллівно, Жанно Олексіївно , Еммо Геннадіївно, Зоє Сергіївно, Олено Григорівно, Євгене Віталійовичу, Вікентію Дем'яновичу, Лаврентію Кириловичу, Ігоре Григоровичу, Олегу (Олеже) Сергійовичу, Ілле Хомовичу,Тимоше Микитовичу.
Объяснение: в українській мові форма кличного відмінка не збігається з формою називного.
Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися.
— Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи.
Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну.