У кожної людини бували дні, коли він радів, і коли сумував. А також, був день, після події якого, довго не можна було його забути. І у мене є такий день, який більше всіх мені запам'ятався, як найяскравіший і щасливий день в моєму житті.
Найкращим днем в моєму житті був день мого народження. Тому що з цього моменту я почав (почала) свій життєвий шлях. Життя дається людині для того щоб він прожив її не дарма. Як свідчить цитата: "Життя безглузде і ми самі вирішуємо, яким змістом її наповнити". Це найцінніший подарунок, який дається людині - життя. Її можна прожити не ризикуючи, спокійно і тихо, не залишивши про себе сліду в історії. Але можна не боятися йти до своєї мети. Потрібно тільки намагатися її розвинути.
Сказати більше нічого, потрібно робити і тоді мета стане ближче і мої майбутні діти зможуть сказати, що їх батько жив недарма.
Александр Пушкин
РУСЛАН И ЛЮДМИЛА
ПОСВЯЩЕНИЕ
Для вас, души моей царицы,
Красавицы, для вас одних
Времен минувших небылицы,
В часы досугов золотых,
Под шепот старины болтливой,
Рукою верной я писал;
Примите ж вы мой труд игривый!
Ничьих не требуя похвал,
Счастлив уж я надеждой сладкой,
Что дева с трепетом любви
Посмотрит, может быть украдкой,
На песни грешные мои.
У лукоморья дуб зеленый;
Златая цепь на дубе том:
И днем и ночью кот ученый
Всё ходит по цепи кругом;
Идет направо — песнь заводит,
Налево — сказку говорит.
Там чудеса: там леший бродит,
Русалка на ветвях сидит;
Там на неведомых дорожках
Следы невиданных зверей;
Избушка там на курьих ножках
Стоит без окон, без дверей;
Там лес и дол видений полны;
Там о заре прихлынут волны
На брег песчаный и пустой,
И тридцать витязей прекрасных
Чредой из вод выходят ясных,
И с ними дядька их морской;
Там королевич мимоходом
Пленяет грозного царя;
Там в облаках перед народом
Через леса, через моря
Колдун несет богатыря;
В темнице там царевна тужит,
А бурый волк ей верно служит;
Там ступа с Бабою Ягой
Идет, бредет сама собой;
Там царь Кащей над златом чахнет;
Там русской дух... там Русью пахнет!
И там я был, и мед я пил;
У моря видел дуб зеленый;
Под ним сидел, и кот ученый
Свои мне сказки говорил.
Одну я помню: сказку эту
Поведаю теперь я свету..
Объяснение:
Вот,извини ,слишком большой