Ось і підходить подорож золотокосої красуні до кінця.
Уже не гріє сонце, воно лише регає за нами з сірого і похмурого неба. І коли востаннє воно було блакитним? Уже й не згадаєш...
Ідеш по вулиці і якось пусто на душі.. Останні листочки безжалісно зриває вітер з голих почорнілих дерев. Тремтить від холоду осика.. Один могутній дуб ще не спішить скидати багате убрання. Жовта,коричнева та де-де зеленкувата трава все ще пробивається під листям. Не хоче здаватися.
І навіть у лісі уже не так затишно як колись.
Руді білки стараються награтися з промінням. Повідлітали птахи. Тихо. Тільки іноді можна почути спів ,непокивнувших рідний край, горобців та синиць.
Завмерла природа. Готується вона до нового часу, нових відчуттів.
Текст-розповідь про вулицю на який ти живеш.
Я проживаю по вулиці Садова, будинок дванадцять. Вона складається з дев_ятиповерхових будинків. На нашій вулиці є невеличкий ігровий майданчик, понад якого ростуть дерева. Особливо вулиця мені подобається навесні, коли починають квітнути абрикоси. Тоді вона робиться білою, наче від снігу взимку.
На території двора є невеличка гірка. Взимку діти із задоволенням катаються на ній на санчатах.
Взагалі, моя вулиця гарна, на ній проживають доброзичливі та добрі люди.