Відповідь:
Одного разу чоловік, що їхав конем по зимовій лісовій дорозі, побачив посеред шляху щось незрозуміле. Кінь його схарапудився, злякався, встав дибки і уперед не йшов. Чоловік зліз на землю і підійшов ближче до своєї знахідки. Посеред дороги лежав поранений, увесь у крові вовчисько і жалісно стогнав. Побачивши чоловіка, він підповз до нього, наче собака.
Оглянувши вовка, чоловік побачив велику криваву рану на його спині, з якої місцями була здерта шерсть. Підстелив чоловік на воза стареньку ряднину, підняв вовчиська, поклав його на сани і повіз додому.
Вдома промив його рану, нагодував та обігрів, ще кілька тижнів лікував, як міг, доки рана не затяглася. Тоді вирішив відвезти сіроманця знову до лісу. Залишив він його у лісі, а сам поїхав у справах, а вовк сидів посеред дороги і пильно дивився йому услід.
Повертався чоловік додому з важким каменем на душі, бо мав таке відчуття, наче втратив близького друга. Але, під*їхавши до воріт, побачив сірого, який підтюпцем біг йому назустріч, радо та весело помахуючи хвостом.
Надихальна промова
Дорогі учні! Знання- це велика сила, що до вам завжди у житті. Але аби здобути їх необхідно прикласти максимум зусиль, завжди йти наполегливо, попри труднощі. Навчайтеся, працюйте! В майбутньому ваші діти, батьки обовязково пишатимуться вами. Кожен матимиме в такому випадку високий статус у суспільстві та повагу оточуючих.
Бажаю щастя на шляху до знань. І памятайте, що хоча ця дорога важка, але у кінці ви отримаєте таку бажану винагороду!