У відокремленні прикладок є багато подібного до відокремлення звичайних узгоджених означень. Проте для виділення відокремлених прикладок частіше використовують тире.
Якщо прикладка стоїть перед означуваним іменником і не має обставинного відтінку, то вона не відокремлюється: Великий український філософ Григорій Сковорода був сам патріотом 1 прищеплював та виховував у народу священне почуття любові "о своєї батьківщини (В. Яременко).
В інших випадках прикладки звичайно відокремлюються зокрема якщо вона:
а) стосується особового займенника: /, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду (А. Малишко);
б) поширена й стоїть після означуваного слова: Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — великий добрий чоловік (О. Довженко);
в) від означуваного слова відділена іншими членами речення: Боровсь Еней з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь (1. Котляревський);
г) стоїть після означуваного іменника — власної назви: Хто винен? Овсій Колода, бригадир (В. Кучер);
ґ) має обставинний відтінок: Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій (О. Гончар).
Відокремлюються прикладки зі словами на ім 'я, на ймення, родом, так званий тощо: / жила в тій стороні бідна удова у земляній хатинці, і мала вона сина, на імення Івашко (С. Ва-сильченко). За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Яновський).
Прикладка, яка вводиться за до сполучника як, звичайно не відокремлюється: Максим Рильський як перекладач зробив надзвичайно багато для розвитку української літератури. Але якщо така прикладка має причинове або уточнювальне значення, вона відокремлюється: Венера, як правдива мати, для сина рада все оддати (І. Котляревський). Членом «Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстрп' тор (О. Довженко).
Прикладки виділяються на письмі за до як ком, так і тире. За до тире відокремлена прикладка виділяється, як правило, якщо вона:
а) має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова а саме: Винуватці тої катастрофи — два хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський)
б) стоїть у кінці речення і стосується іменника (це робиться ше й для того, щоб прикладка не сприймалась як однорідний член речення): Перед тобою світ — великий том розкритий (М. Рильський). Ти живеш у Києві — прекрасному й чарівному місті (Ю. Смолич).
Якщо за умовами контексту після відокремленої прикладки має стояти кома, то друге тире не ставиться: / здавалось йому, що попав він в інший світ — у чудний і невідомий храм, і в тихім, радіснім спокої спочивала душа його (М. Івченко).
— Мабуть, я заблукав, — подумав Сергійко, опинившись перший раз у місті Прикметника.
-Ні!
Раптом Сергійко оглянувся і побачив перед собою маленькі дівчинку.
-Я - Ася, головний чарівник у цьому місті. Я вмію читати думки і я можу тобі до Бачиш ту браму? Підійди до неї і скажи 10 прикметників до слова море, і брама відчиниться. Зрозумів?
-Угу,- відповів хлопчина,- Дякую тобі, Ася.
- Нема за що, -відповіла дівчина і побігла в своїх чаклунський справах.
Сергійко підійшов до брами і почав називати прикметники:
- Море, воно… синє, глибоке, тихе, спокійне, бурхливе, бездонне, безкрайнє, величезне, солоне, тепле…
Раптом, брама відчинилася.
- Проходь, Сергійку, бачу, ти добре зрозумів, що таке прикметник.
- Дякую тобі!, - відповів Сергійко і швиденько побіг додому.