У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина. Сяяла білим цвітом журлива черемуха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом.Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках.Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле. Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько.Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру. Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста ростів.
-Ти не передумав йти до музею українського стародавнього мистецтва? -Ні, а в тебе є квитки? -Звичайно. Ходімо? -Ходімо
-Тільки подивись на цю картину. Яка вона незвичайна -А що на ній зображено? -Мати про щось благає сина. Він її не слухає. Але по матері видно, що син її єдиний неоціненний скарб. -Дійсно захоплює -Дивись, а тут незнищенні реліквії 19 століття. Знаряддя праці кріпаків -Досить незвичайно -А знаєш хто зображений на цій картині? -Богдан Хмельницький. Він воював за визволення України. Його незліченні варіанти атак та стратегій знали лише вояки. Він дуже мудра людина -Ми дійшли до кінця -Мені дуже сподобалось. Дякую тобі за чудову екскурсію
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина. Сяяла білим цвітом журлива черемуха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом.Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках.Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле. Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько.Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру. Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста ростів.
Могут быть ошибки будь окуратен