Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових
надеюсь оно
Відповідь:
-Добрий день.
-Добрий, що б ви хотіли?
-Я був би радий взяти книгу.
-Що ви хочете почитати?
-Я люблю фантастику.
-Я можу вам запропонувати ось цю книгу-"Часодії"
-Вона цікава?
-Так, у нас її дуже часто беруть. Улюблена книга школярів.
-Добре я візьму. Мені на 3 тижні будь-ласка.
-Звичайно, заповніть анкету.
-Я закінчив.
-Допобачення.
-Дякую, до зустрічі!
Пояснення: