Тире між підметом і присудком. Узгодження головних членів речення. 1 Моя мати наївність, тиха жура і добрість безмежна
2 Говорити річ нудна.
3 Життя прожить не поле перейти.
4 Київ столиця України.
5 Ці квіти спогади про світлі дні.
6 Сміле слово то наші гармати, світлі вчинки то наші мечі.
7 Наша ціль людське щастя і воля.
8 П'ять на п'ять двадцять п'ять.
9 Це життя закон.
10 Наша мета служити Батьківщині.
11 Але життя не сон...
12 Молодість буйність, а старість не радість.
13 Ми гінці весни крилаті, знаменосці днів нових.
14 Дівчата як ластівочки .
15 У справедливих армій доля завжди прекрасна.
16 Два чоботи пара
17 Поезія це завжди неповторність
18 Він запеклий мисливець
19 На гіллі рясному цвіт немов сніжинки .
20 Кров людська не водиця, проливати не годиться
21 Любити не знати спокою
22 Хліб усьому голова
23 З усіх утрат втрата часу найтяжча
24 Це моя мати.A
Те, що ми зараз маємо, перевершує найсміливіші мрії Тараса Шевченка у дитинстві. Тільки уявіть, як би зрадів такому селянський хлопчик, що жив за часів Тараса Шевченка, що всі можуть вчитися! І бідні, і багаті, і в містах, і в селах - всі! Немає неписьменних тільки через те, що у батьків не вистачило грошей на освіту дітей! А ми не цінуємо... ми звикли до цього, і навіть не замислюємось над тим, що ще нещодавно освіта була розкішшю. Не кожен міг собі її дозволити. І, хоча часи й змінилися, про це треба пам"ятати і цінувати те, що ми зараз маємо.