Українці завжди були дуже гостинними. Навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. Взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. І так було завжди, бо так повелося з давніх давен. А чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі? Як на мене, не дуже. Звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. Інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. Попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними. Як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. Як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. Як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. Як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. Тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.
ММишка моркву стереглаНа околиці села,Та сюди прибігла кішкаІ втекла у нірку мишка.Кішка моркву всю забралаІ зайцям подарувала.Кажуть радісно вухаті:- Повно моркви в нашій хаті!
ННосоріг біля озерцяРозмальовував відерце,Потім взяв його на ріг -За водичкою побіг.З мулу вилізла акула,Хап відерце - й дременула.Гірко плаче носоріг:- Я відерце не вберіг!
ООдуд дудочку зробивІ щосили задудів.У танок пішли дуби,Сосни, ягоди, гриби.Дуже довго танцювали,Потім одуду сказали:- Задуди в дуду спочатку -В танець хоче й козенятко.
ответ: А, потому что там не другорядних членів речення