Кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. Візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! Жовтий, червоний, помаранчевий, багряний, золотий! Навіть вогняний! Коли я восени проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. Недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. От і український художник Федір Федорович Манайло не втримався, та й написав картину «Золота осінь». Аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи. На картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. Але більшість дерев ще зелені. Судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. Дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. Скоріш за все, це через кольори цієї картини. На полотні переважають барви теплих тонів. На передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. Поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. Трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. А сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. На задньому плані видніються сільські хатинки. Мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. І лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. А за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. У верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. З якого ледве зривається дрібний осінній дощик. Сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами. Дивлячись на картину "Золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним
12. Безсумнівно я хочу щоб наша планета була найкращою! Щоб на планеті було чисто, було лише хороше людство, не було страшних війн та були лише прекрасні вчинки. Та на жаль, на нашій планеті живуть такі люди, які смітять. Вони роблять планету засміченою. Більшість людства так себе поводить і мені навіть здається, що лише одиниці залишись такими ж людяними. Зокрема, вони намагаються зробити їх кращими. На мою думку, через певний час, наша планету змінять такі прекрасні люди! Вони будуть залишати після себе все більше добра та миру, все буде без війн! Зрештою всі країни будуть дружними, всі будуть допомагати одне одному. Я вірю, і я буду такою ж доброю людиною, я буду оберігати нашу планету від зла! Я вірю в те, що наша планета буде найкращою!
Я не впевнена у відповідях, але я старалась.
1.а)Сідати на чужі сани — займати невідповідне місце на службі/в суспільстві...
б)Не в ті ворота заїхати — зробити, сказати не те, що треба, не так, як треба...
в)Немов би на дріжджах — дуже швидко рости...
г)Танути немов би віск свічки — швидко втрачати сили, здоров’я через якоїсь причини/бути змореним
д)Впадати в гнів — бути розізленим на когось
3.а)Мій брат нещодавно сів на чужі сани...
б)Через свою необачливість, я трохи заїхав/заїхала не в ті ворота...
в)Після того,як моїй племінниці виповнилося 10 років,вона почала рости як на дріжджах...
г)Після уроку фізичної культури Колька почав танути немов би віск свічки...
д)Я впадав в гнів через образу друга...