Хіба є щось дороще, блище, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них - своїх людей. Ти зрозумів, що вони все-таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть на до ніж хтось чужий. Адже нас об'єднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, як би трапилась така нагода? Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста, села, яка земля, яке небо…Мабуть в інших народів є чому повчитися. Але я нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося, бо наша Україна таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати й мальовничий Крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідної.
Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. блакитне небо повністю затягується сірими хмарами, так що й сонця не видно. десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.в осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. квіти закривають свої бутони. у таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток. та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. все стримане й неяскраве. якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.
Рідна земля
Хіба є щось дороще, блище, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них - своїх людей. Ти зрозумів, що вони все-таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть на до ніж хтось чужий. Адже нас об'єднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, як би трапилась така нагода? Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста, села, яка земля, яке небо…Мабуть в інших народів є чому повчитися. Але я нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося, бо наша Україна таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати й мальовничий Крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідної.