Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
-Привіт Саша! -Привіт Андрій! - Як ти провів своє літо? - Спочатку я зі своїми батьками їздив у Полтаву, там я пробув 2 дня. Тоді ми вирішували куди поїдем дальше. Ми думали що поїдем в Буковель, але так як ми там вже були, вирішили полетіти за кордон. Полетіли ми аж в середині липня в Італію. Там ми пробули 3 з половиною тижня. Я відпочив, добре загорів. Жили ми в елітному готелі. -Ясно. Тобі наверно дуже сподобалось там? -Да. Там було просто супер. А ти як провів своє літо? -Я пів літа провів у селі у дідуся з бабусею, а потім ми поїхали на море. Ну бачиш, я не так класно провів літо як ти? -Ясно. Ну все одно ти ж відпочив від школи? -Да. Відпочив. -Я думаю на наступний рік ти тоже десь класно відпочинеш? -Можливо? -Ну добре, пока. -Пока!
Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.