Тарас Шевченко і Варвара Рєпніна познайомилися в Яготині, у палаці князя Миколи Рєпніна. Тридцятилітній Тарас Шевченко приїхав на за господаря, аби намалювати кілька портретів.На той час його слава як поета вже була гучнішою, ніж популярність художника.Він називав її "добрим ангелом", але чи були їхні стосунки знаковими для обох?
Перше знайомство
Дівчині цей селянин, що піднісся до вершин мистецтва, бачився обранцем Божим, натхненним пророком - тоді якраз любили високий стиль і плекали неземні містичні почуття.Чарівливий молодий чоловік вражав і вродою, й елегантністю. Носив модний сірий сюртук з оксамитовим коміром, з артистичною недбалістю вигадливо вив'язував бант краватки. А ще більше прихиляв до себе невимушеною щирістю у стосунках, як, зрештою, й унікальністю свого життєвого досвіду.Тридцятип'ятилітня донька власника яготинського обійстя була душею зібраного там світського товариства. Вона закінчила полтавський інститут благородних дівчат, зачитувалася поезією. Самі обставини сприяли формуванню її романтичного світосприймання і волелюбних настрої.Рідний брат батька, декабрист Сергій Волконський відбував сибірську каторгу. Князь Рєпнін дружив із багатьма опозиціонерами-масонами, зокрема й з полтавської ложі, сповідував ліберальні цінності.Ампірний палац у Яготині був спадком Варвариної матері, онуки гетьмана Кирила Розумовського. Тут самі стіни нагадували про гордість і непокору.Дерев'яний дім стояв свого часу в Києві, на Печерську. Коли під час російсько-турецької війни у ньому захотіли розмістити солдатів, гетьман розпорядився розібрати будівлю і на трьох тисячах возів переправити у яготинський маєток.
Відповіла би пристрастю
Варвара Рєпніна ще до знайомства із Тарасом Шевченком стала "жертвою" материної успадкованої владності. Її щирим коханням став батьків ад'ютант Лев Баратинський, проте мати не дала дозволу на нерівний шлюб. Ця травма змусила княжну замкнутися в собі, шукати розради переважно в релігії.
Поява в Яготині Тараса Шевченка враз змінила її життя, яке наповнилося новими інтересами. Невдовзі старша за поета на п'ять років, Варвара мусила собі зізнатися, що це таки кохання.Її небайдужість до нового гостя вже помічали й друзі. Мала мужність сказати, що коли б побачила з його боку любов, то відповіла би пристрастю.Послухавши, як автор читав поему "Слепая", Варвара Миколаївна пообіцяла, що на знак свого поклоніння подарує йому золоте перо.На якийсь час вона обрала для себе роль поетового ангела-охоронця, писала для нього сентиментальні алегорії й побажання.
Шевченка це зворушувало, у відповідь він присвячує княжні поему "Тризна".
Ваш добрый ангел осенилМеня бессмертными крыламиИ тихоструйными речамиМечты о рае пробудил…". - писав поет.
Утім, російською писав нечасто, переважно з огляду на якогось конкретного адресата чи обставини.Тут причиною було бажання прочитати сповідь Варварі Рєпніній. Княжну названо ангелом, котрий пробуджує мрії про рай і його блаженство.
Ранок. Зима. За вікном пробігають відблиски світла ліхтарів і вулиця, прокидаючись, немов оживає. Тихо навкруги. Лише чути хрускіт снігу під ногами. Незважаючи на легкий вітерець та снігопад, ранок дуже теплий та затишний. Це ідеальний час для того, щоб поринути у свої найпотаємніші думки або почитати якусь цікаву літературу. Зимові ранки хочеться проводити вдома, особливо коли на вулиці холодно і мороз залишає свої візерунки на вікнах, а ти милуєшся цією красою. Милуєшся крихітними пластівцями снігу, що випадають за вікном, милуєшся красою своєї вулиці, що одягла найгарніше білосніжне вбрання та світлим ранковим небом. Узимку місто стає найбільш гарним, свіжим, прохолодним. І той, хто вийде зранку на вулицю, прогуляється містом, відчує справжню атмосферу зимового ранку.
Тарас Шевченко і Варвара Рєпніна познайомилися в Яготині, у палаці князя Миколи Рєпніна. Тридцятилітній Тарас Шевченко приїхав на за господаря, аби намалювати кілька портретів.На той час його слава як поета вже була гучнішою, ніж популярність художника.Він називав її "добрим ангелом", але чи були їхні стосунки знаковими для обох?
Перше знайомство
Дівчині цей селянин, що піднісся до вершин мистецтва, бачився обранцем Божим, натхненним пророком - тоді якраз любили високий стиль і плекали неземні містичні почуття.Чарівливий молодий чоловік вражав і вродою, й елегантністю. Носив модний сірий сюртук з оксамитовим коміром, з артистичною недбалістю вигадливо вив'язував бант краватки. А ще більше прихиляв до себе невимушеною щирістю у стосунках, як, зрештою, й унікальністю свого життєвого досвіду.Тридцятип'ятилітня донька власника яготинського обійстя була душею зібраного там світського товариства. Вона закінчила полтавський інститут благородних дівчат, зачитувалася поезією. Самі обставини сприяли формуванню її романтичного світосприймання і волелюбних настрої.Рідний брат батька, декабрист Сергій Волконський відбував сибірську каторгу. Князь Рєпнін дружив із багатьма опозиціонерами-масонами, зокрема й з полтавської ложі, сповідував ліберальні цінності.Ампірний палац у Яготині був спадком Варвариної матері, онуки гетьмана Кирила Розумовського. Тут самі стіни нагадували про гордість і непокору.Дерев'яний дім стояв свого часу в Києві, на Печерську. Коли під час російсько-турецької війни у ньому захотіли розмістити солдатів, гетьман розпорядився розібрати будівлю і на трьох тисячах возів переправити у яготинський маєток.
Відповіла би пристрастю
Варвара Рєпніна ще до знайомства із Тарасом Шевченком стала "жертвою" материної успадкованої владності. Її щирим коханням став батьків ад'ютант Лев Баратинський, проте мати не дала дозволу на нерівний шлюб. Ця травма змусила княжну замкнутися в собі, шукати розради переважно в релігії.
Поява в Яготині Тараса Шевченка враз змінила її життя, яке наповнилося новими інтересами. Невдовзі старша за поета на п'ять років, Варвара мусила собі зізнатися, що це таки кохання.Її небайдужість до нового гостя вже помічали й друзі. Мала мужність сказати, що коли б побачила з його боку любов, то відповіла би пристрастю.Послухавши, як автор читав поему "Слепая", Варвара Миколаївна пообіцяла, що на знак свого поклоніння подарує йому золоте перо.На якийсь час вона обрала для себе роль поетового ангела-охоронця, писала для нього сентиментальні алегорії й побажання.
Шевченка це зворушувало, у відповідь він присвячує княжні поему "Тризна".
"Ваш добрый ангел осенил
Ваш добрый ангел осенилМеня бессмертными крылами
Ваш добрый ангел осенилМеня бессмертными крыламиИ тихоструйными речами
Ваш добрый ангел осенилМеня бессмертными крыламиИ тихоструйными речамиМечты о рае пробудил…". - писав поет.
Утім, російською писав нечасто, переважно з огляду на якогось конкретного адресата чи обставини.Тут причиною було бажання прочитати сповідь Варварі Рєпніній. Княжну названо ангелом, котрий пробуджує мрії про рай і його блаженство.