Родинна історія ніколи не втратить своєї актуальності.
Так, сімейні фото мають не так вже й багато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер*єрів або екзотичних пейзажів. Але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю? Думаю, що старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв*язок часів. Це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.
Старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. Сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.
Тож нехай буде селфі, воно з часом теж буде для когось родинним надбанням, реліквією. Але й сімейні фото мають зайняти почесні місця на шпальтах вашої галереї.
Тарас Шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). Він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі Моринці, Київської губернії. В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII–XVIII століть.
Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.
В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка.
Розповідали, що малий Тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. І того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.
Тарас Шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про гайдамаків, про Залізняка чи Гонту. Ті часи, коли горіли Селянська родина. Картина Шевченка.панські хати, потім виражалися в снах Тараса, та його творах.
У 8 років Тарас Тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. В той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – Григорія Сковороди. Приблизно тоді ж було створено картину «Коні. Солдати»
В 1823 мати Тараса – Катерина Шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. Коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. Мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала.
Згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – Марія. А невдовзі (всього рік потому) Григорій Шевченко заслаб та помер. Мачуха переїхала назад до Моринців.
Тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - Богорського. Той був дуже вчений, але лютий п’яниця. Ставився до Тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. Не витримавши знущань малий Шевченко втік від Богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. По декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. В той же час, Тарас познайомився з першим коханням - Оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.