Зробіть будь ласка пунктуаційний аналіз тексту: Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в
культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура — це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками б суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Належачи до певного соціуму, людина зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену її співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм. Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста. Ослаблення зв’язків з культурою свого соціуму, втрата його мови, нехтування його звичаями негативно позначається на самооцінці вчинків людини, на її ставленні до співвітчизників, до результатів колективної й індивідуальної діяльності. Отже, духовна культура міцними, хоч і невидимими нитками пов’язана з матеріальною культурою. Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності. Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.
Роздуми про власне майбутнє — це роздуми, де навчатися і працювати. Це вибір певної лінії поведінки, вибір життєвих принципів, визначення особистої системи цінностей... Знаю точно: я хочу бути Людиною. Так, саме Людиною у високому розумінні цього слова. Важко бути щирим, відвертим, порядним з іншими людьми, водночас не забуваючи й про власну індивідуальність та інтереси, вважатися хорошим другом, справжнім фахівцем в обраній професії тощо непросто. Значно легше жити, так би мовити, навмання, йти в "нікуди": сьогодні мені добре, а завтра хоч трава не рости. Образив людину? Нічого, переживе. Засмутив батьків? Якось обійдеться. Зійшов на криву стежку в житті? Так живемо ж один раз! Ні,таке ставлення до життя мені здається поверховим, егоїстичним та безперспективним. Тільки любов до рідних та друзів, дотримання норм моралі може бути запорукою успіху.
Що ж до професії, то найбільше мене цікавить робота з людьми. Цей вид діяльності передбачає щоденне спілкування з широким колом чи то учнів, чи то пацієнтів (залежно від фаху). Розумію, щоб давати іншим якісь поради, фундаментальні знання, вказівки, треба довго й наполегливо вчитися, і я готовий до цього. Досі пам'ятаю прочитану в дитинстві повість Григорія Усача "Металіст з 9-Б". Герой твору вирішує стати лікарем, як його батько, що присвятив усе своє життя рятуванню пацієнтів. Хлопець робить вибір усупереч тиску упереджених однокласників, дітей доволі забезпечених батьків. Ці учні цинічно поводяться, не думають про майбутнє, бо впевнені, що батьки все зроблять за них, улаштують куди-небудь. То чи варто хвилюватися?
Головний герой, серйозно налаштований обрати правильний життєвий шлях, разюче виділяється на фоні розпещених та самовпевнених однолітків, чим викликає симпатію читачів. Я хочу так само спокійно й упевнено йти до мети, не зважаючи на труднощі, цинізм непорядних людей. Буду наполегливим, адже я переконаний у правильності обраного шляху.
Хотілося б, щоб я й усі мої однокласники досягли того, про що мріємо. Дуже добре, що мрії ці різні, несхожі одна на одну, тим цікавіше буде гати, як кожен із нас прокладатиме свою життєву стежку.
Я визначився з планами на майбутнє, почуваю себе спокійним і сповненим сил, аби утілювати ці задуми в життя.