На літніх канікулах я обов'язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць.
Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір'я з літньою кухнею, садком, городом.
У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в садку і кущі смородини.
На городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, й огірки, і помідори. А картоплі майже ціле поле. На краю городу посаджені соняшники, так цікаво за ними гати: вони дійсно повертають свої голівки за сонцем.
Ще моя бабуся дуже любить квіти. Під вікнами хати і на вулиці ростуть чорнобривці, ромашки, троянди.
У бабусі і дідуся живе великий собака Пірат, є ще дві кішки. А крім того — кури, качки та коза Дінка з козенятами.
Ранок починається на світанку. Кричить півень і всіх будить. Я кілька разів прокидався разом з бабусею. Ось вона виходить, випускає курей, качок, сипле їм Крупи. Маленьких пухнастих курчат та каченят треба годувати чимось особливим. Потім бабусі треба подоїти козу Дінку та вивести її на травичку недалеко від двора. Козенята ще маленькі, вони залишаються в сарайчику.
За всім цим гає Пірат, він бігає за бабусею, крутить хвостом, нібито посміхається і терпляче чекає, коли ж і його нагодують.
Дідусь з ранку вже накосив трави за двором і поклав її сушити. Це для Дінки на зиму.
Потім ми снідаємо, бабуся після цього йде на город. Я їй допомагаю або щось майструю з дідусем. Можна з сусідськими хлопчиками піти поплавати у ставку.
Потім обід, ще якісь справи, щоб бабусі до потім вечеря. Іду э Піратом за козою, приводжу її додому. Бабуся її подоїть і дасть всім молока: і мені, і дідусеві, і Пірату, і кішкам. Тут і вечір, і очі вже злипаються. На телевізор часу немає, справ у селі багато.
Напевно у кожної людини є мрія і для кожного вона по особливому важлива.Ми всі розуміємо,що чарівником, у наш час стати не можливо, але все ж як хочеться іноді помріяти і побути у таких дивовижних світах.Кожна людина уявляє,щоб вона зробила при нагоді побути чарівником.Але коли ця можливість була б от-от поряд ми б розгубились і позабували усі мрії.А використали лише те,що вигадали несподівано і ця мрія була б не значною і ми б пошкодували, що хоча й на жалку мить,але стали чарівниками.Та можливі такі випадки коли ти подумав не про себе,а про когось іншого тоді можливо твоя мрія не була б такою жалібною.Тому напевно краще залишитись тим ким ми є і не уявляти чогось кращого у нас є те на,що ми заслуговуємо.:)