Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить. За деякої страви ляжеш вздовж лави. Їв би очима, та душа не приймає. Хто що знає, тим і хліб заробляє. Коли зорієш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько. У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть. Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було. Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає. Кому — як мара, йому – як зоря. Аби хліб, а зуби знайдуться. Апетит з їдою прибуває. Баба з воза – кобилі легше. Байдуже ракові, в якому його горщику зварять. Без вірного друга – велика туга. Без труда нема плода. Біда біду тягне. Біда помучить і мудрості научить. Боятися вовка – в ліс не ходити. Велике дерево поволі росте. Вкрадеш голку, а потім корову. Вовка ноги годують. Всякому овочу свій час. В умілого й долото рибу ловить. Година вранці варта двох увечері. Двоє третього не чекають. Де відвага, там і щастя. Десять разів відміряй, а раз відріж. Дома й стіни помагають. Заварив кашу, так і їж. За все береться, та не все вдається. З ким поведешся, того й наберешся. Зробив наспіх, як насміх. Київ не одразу збудовано. Кожна жаба своє болото хвалить. Любиш кататись, люби й санчата возить. Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця. Менше говори — більше почуєш. На двох стільцях не всидиш. На тобі, небоже, що мені негоже. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Не так сталося, як гадалося. Ні в тин, ні в ворота. Ні кує, ні меле. Одна бджола мало меду носить. Перемелеться лихо – добро буде. Рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Старий кінь борозни не зіпсує. Терпи, козаче, отаманом будеш. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Чужа душа – темний ліс. Щедрий на батьківські гроші. Язик до Київа доведе. Як дбаєш, так і маєш.
Битва гриміла день і ніч. В оббитій(од.ж.р.) ряднами і простиралами сільській(од.ж.р.) хаті хірург працював без перерви оце вже кілька днів. Перед його очима на столі розверзались такі безодні страждань, що всякасвіжа людина(од. ж.р) зомліла б або зійшла б слізьми, наблизившись хоч на годину до цього жахливого жертовника(од.ч.р) війни. Вже винесли двох сестер в безтямі від багатьох безсонних ноче(мн.ж.р.)й. Вже інші сестри й санітари клали на стіл пошматованих людей(мн, с.р.).Смерть жерла багату здобич(од.ж.р) в цім бою, і решток од бенкету перепадало хірургові чимало. Хата тремтіла від гуркоту й вибухів бомб. Надворі лежали просто на землі бійці. Їх покладено в три черги, за характером поранення - головні, порожнинні й інші. Хірург стомився. Щоб підтримати сили й заощадити час, йому подавали їсти сюди ж, до операційного столу(од.ч.р). Він був дуже здоровий з природи, але і в нього вже не вистачало сил. Він валився з ніг від утоми і занудьгував. Всяке діло має свою нудьгу. Йому не подобались поранені і не подобалось вже навіть те, чим завжди він захоплювався в людях.
За деякої страви ляжеш вздовж лави.
Їв би очима, та душа не приймає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Коли зорієш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було.
Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає.
Кому — як мара, йому – як зоря.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Апетит з їдою прибуває.
Баба з воза – кобилі легше.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Без вірного друга – велика туга.
Без труда нема плода.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить.
Боятися вовка – в ліс не ходити.
Велике дерево поволі росте.
Вкрадеш голку, а потім корову.
Вовка ноги годують.
Всякому овочу свій час.
В умілого й долото рибу ловить.
Година вранці варта двох увечері.
Двоє третього не чекають.
Де відвага, там і щастя.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дома й стіни помагають.
Заварив кашу, так і їж.
За все береться, та не все вдається.
З ким поведешся, того й наберешся.
Зробив наспіх, як насміх.
Київ не одразу збудовано.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Менше говори — більше почуєш.
На двох стільцях не всидиш.
На тобі, небоже, що мені негоже.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не так сталося, як гадалося.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні кує, ні меле.
Одна бджола мало меду носить.
Перемелеться лихо – добро буде.
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Чужа душа – темний ліс.
Щедрий на батьківські гроші.
Язик до Київа доведе.
Як дбаєш, так і маєш.