У кожної людини є дорогі для неї люди. Найчастіше за все - це їх рідні та близькі родичі. Але самою найріднішою людиною є та, яка саме народила тебе, це твоя мати. Я не буду цього приховувати, навпаки хочу донести свою думку до вас. Я не буду говорити, що всі інші - батько, бабусі, дідусі, не гідні бути тою самою найдорожчою людиною, ні. Я їх також обожнюю та люблю. Але моя мати була завжди ближчою за них, вона мене народила, виховала, навчила манерам, а також першою допомагала встати на ноги, коли в мене щось не виходило. Моя мати навчила мене всьому, що я зараз вмію. Впустила у доросле життя, навчила співчувати, бути емоційним та справедливим. Але не вважайте, що від мене немає ніякою віддачи, навпаки, я ціную все те, що вона для мене робить, я бережу її, не дозволяю робити те, що вона не в змозі - роблю це сам.
Вона завжди буде для мене найдорожчою людиною, бо таких як вона, напевно, для мене в світі нема.
- Привіт, Руслано. Ти така задумлива...
- Привіт, Маргарито. Та в нас був урок у школі, на якому ми ділилися думками щодо того, що є важливішим - книга чи комп'ютер. Тепер я думаю на цю тему.
- Дуже цікаво. Можу висловити свою думку.
- Давай.
- Мені здається, що немає більш чи менш важливіших речей.
- Чому ти так вважаєш? Я думаю, що важливішою є книга, адже вона перевірена роками.
- Ти права, проте у двадцять першому сторіччі було б дивно відмовлятися від комп'ютера.
- І правда!
- Тому треба читати книжки, користуватися комп'ютером.
- Дякую тобі за твою думку, що вплинула і на мою. Боротьба книги і комп'ютера не є раціональною. Ці поняття досить пов'язані, адже покликати полегшити життя та подарувати знання.
- Ти права. Вибач, подружко, я маю бігти.
- Бувай!